Для чого ж ти в душу її зазирнув,
Зненацька отак, без запрошень?..
Щось рідне, напевне, в душі цій, відчув,
І світле таке, і хороше...
Напевне, ти саме таку і хотів,
Хоч поруч з тобою... дружина...
Колись і її ти, до щему, любив.
До неї лягала стежина...
Любив... Може й досі тобі дорога,
Та полум'я тільки загасло...
І душу твою полонила нудьга,
Змінились відносини з часом...
Хоч вдале життя збудувати зумів:
Робота, дружина і діти,
Та начебто спав... А ВОНА, (Її спів)
Примусила серце... ожити...
Ти знову це полум'я дивне відчув,
Яке так збентежує душу...
Бо, з віком, отих почуттів не забув,
Які так печуть і так душать!..
В ЇЇ би очах потонув назавжди,
Любов щоб відчути, в останнє!..
На жаль, недосяжні до НЕЇ сліди...
Спізнилося ваше кохання...
Не треба картати себе чи її.
Не треба шукати провини..
Вона б не зуміла... Не зміг би і ти,
Себе відчувати безвинним.
Ох же ж ця вічна проблема з комами і трикрапками дякую за увагу, але шкільні правила - це вже така давня історія, що й забулась... Але я стараюсь щось пригадати, правда, але не завжди виходить. Трикрапки - це вже навмисне. Там, де відчуваю, що щось чи недоговорюю, чи щось інше. Дякую у всякому випадку.
Всмак мені те слово жінки... Та закмітьте: КОХАННЯ НІКОЛИ НЕ БУВАЄ ПІЗНІМ, ВОНО - ЯК ДУМКА: ПРИХОДИТЬ САМО ПО СОБІ!
Українською пишіть, у Вас це виходить класно!
Дуже вдячна вам за вашу похвалу, приємно... Пишу, коли приходять вірші саме на ній. Частіше це російська мова. Та й лексикон в мене на рідній мові не такий багатий мені ще бракує багато слів, щоб висловитись так, як часом хотілось би...
це проходить... Є для того багато посібників... Павло Штепа - з останніх. Та Українська ровесниця санскриту, а російська - суржик хорватської, української та німецької з вкрапленням матерщинної лексики від уро-фінів та татаро-монгол! Приставайте до свого берега, Олено!
Посміхнулась доречі, читала вже про російську, з чого вона складається але ж всерівно гарна мова. Не скажу, що рідна гірша, це просто мені бракує лексикону. Немає щ ким спілкуватись на ній всюди російськомовні люди. Ще івріт. Тільки тут, на сайті, маю таку можливість...
За пораду дякую. Обов'язково поцікавлюся а до рідного берегу мене тягне, я прилітаю туди частенько, хоч і знаю, що саме ви мали на увазі. Але повірте, що я завжди пишалася і пишаюсь своїм походженням і не цураюсь його, хоч і полька по батькові. Але серце болить за Україною, ще й як болить.
Чудово, Оленко! Просто немає слів! Писати на українській на такі теми взагалі важко! Ти справжній майстер пера! І волини(жарт). Між іншим, я знайшов тут на сайті вірш присвячений тобі. І ДУЖЕ гарний. Я думаю ти ж не могла його не помітити. Всього найкращого тобі!
Лёнечка, согрел душу приятны твои слова, но на украинском мне порой сложно писать. Рада, когда мысли приходят именно на нём, родном. Чаще на русском. Я люблю оба эти языка, они оба для меня прекрасны... Но на родном я не читаю книг. Тут, где я живу, сложно на нём найти книги, особенно те, которые хотелось бы прочесть их просто нет. А книги мне многое дают, это и вдохновение и внутренний рост...
Стихи может и видела, о которых ты говоришь, а может и нет. Смотря, кто автор этого посвящения
Спасибо тебе еще раз... Прекрасного тебе дня
Комфортно? Да так себе... Ты же сама об этом писала, и так замечательно!!! Тебе ли не знать? Ладно Лен, вопрос риторический, можешь не отвечать. Я знаю что человек ты занятой. Успехов и удачи!!!