Він любив золотії хліби,
Теплі вранішні роси у полі,
Він любив, як летять голуби
І від вітру співають тополі.
Він любив над усе життя,
Кожний день цінував, як міг,
Різні справи робив допуття
Та любив, коли падає сніг.
Він любив дуже синій льон,
Аромат звіробою й м'яти,
Він любив, коли зморить сон
І лоскоче травичка п'яти.
Він любив як цвіте жасмин,
Українські народні пісні,
Він був добрий і брат і син,
Ми не чули від нього: Ні!
Він любив і ромашки й мак,
Небайдужим був до людей,
Він жалів всіх котів й собак
І любив щирим серцем дітей
Він любив над усе життя,
Кожний день цінував, як міг...
Та немає назад вороття.
Чом ти, Боже, його не вберіг?..
03 03 2017 р
Вікторія Р
Присвята рідному братові Віталію...
Він любив над усе життя,
Кожний день цінував, як міг...
Та немає назад вороття.
Чом ти, Боже, його не вберіг?.. Дуже чуттєвий щирий вірш! Віточко, мої співчуття Вам! Хай вічно спить Ваш братик. Уявляю, яку втрату Ви понесли. Бережіть і себе.
Співчуваю...Присвята прекрасна! Відчувається щирість і любов до рідної людини.Ця велика втрата ятрить серце і не вщухає біль в душі.Чому Бог забирає молодих,чому така несправедливість... Хай буде земля йому пухом... А Вам терпіння і здоров*я та миру!