Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Лесь Українець: Історія України-Руси - ВІРШ


Лесь Українець: Історія України-Руси - ВІРШ
UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого Клубу | Спілкування | Літературні премії | Конкурси Клубу Поезії | Контакти | Оголошення |  ДО ВУС синоніми |  Основи поетики | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >



Зараз на сайті - 45

Пошук


Перевірка розміру




Історія України-Руси

Ой часи колись були На землі Вкраїнській мирні, Люди в злагоді жили, Перед Богом усі рівні. Був інакший то нарід, Не руський, не український, Та в культурі нашій слід Досі лишився трипільський. За трипільцями племен Різних кочових чимало Населяло наш терен Проміжок часу тривалий. Вирував широкий край - Ще не пекло, вже не рай. Кімерійці ж бойові Сармати а також скіфи Залишили по собі Самі здогади та міфи. Далі здаля прибули Готи вельми войовничі, Тут сторіччя пробули Поки гуни їх знищили. На той час в Європі Рим Землі Середземномор'я Звоювавши, підкорив І народи поневолив. Легіони йшли вперед, Меч несли і арбалет. Рим неволив і гнобив, Завдавав пекельні муки, Але греччину любив І поширював науки. Люд слов'янський коли Рим На частини дві розпався Державу свою створив - Тоді й Київ заснувався. Русь жила своїм умом, Загрози не сподівалась; Воювали всі кругом, Братня дружба руйнувалась. Не вернути давню згоду - Горе бідному народу! А скоро й нова біда Підібралася нізвідки, Бог нам клопоту завдав За гріхи. Ворони - свідки! Нас Монголія знайшла, Завітала без запросин; Зруйнувала все дотла, Не шукала добрих зносин. Каро, що нам принесла Крім ненависті й жадоби? Ні наук, ні ремесла, Одні муки і хвороби. Ходять люди у ярмі По невидимій тюрмі. Спини задарма гнемо, Брови суплячи похмурі, Чорну долю клянемо У тюрмі без ґрат і мурів. Часом московські князі Ярлики пополучали, Утвердились на Русі А тоді й Орду здолали. Чом не жити від тих пір Брату дбаючи про брата? Та непримиренний спір За землю, гроші та владу Охолоджує любов, І тече братерська кров. Після довгих лихоліть Пеклом край увесь зробився; Скрізь - насилля й ненаси́ть, Брат на брата озлобився. Цар Іван усім завдав Злої, грізної науки, Душу сатані продав, Люд прирік на тяжкі муки. Поки ж ляхи й москалі На Вкраїну зазіхали, З півдня бусурмани злі Людей у неволю брали. Божа кара й годі тут! Як же вирватись із пут?! Та не всякий те терпів (Хіба дітись було ніде), Шаблі замісто серпів У руках стали ясніти. Гуртувались на Дніпрі Вільні, непокірні душі, У тяжкій, нерівній прі Опирались якнайдужче. Не за скарб лилася кров, Нам своєї волі досить! Наламали ляхи дров, Як земля їх тільки носить?! А прокляті москалі Знахабніли взагалі! Так за батька, за Хмеля, Збудувалася держава, Та недовго пробула Наша слава моложава; У безвиході війни Заблукав Мазепа-гетьман, Перед царством завинив, Понадіявся на шведів. А чи ти, Петро, затим Согрішив хіба не більше? Таку кару напустив, Що й не видумаєш гірше - У Батурині дітей І жінок рубали вдень! Той антихрист, кажеш, хто Розірвав нечесну згоду, Чи буває не отой, Хто пригноблює народи? Катерина довела Ваш свободожерський задум, Зруйнувала Січ дотла, Кріпосне вернула право. Тяжко сумно в кайдани, Бувши вільним, повертатись, Та вже більше не могли Ми як перше згуртуватись. І над нами стало знов Панувати зле кубло. Не подумай, боже, й ми Пред тобою небезгрішні, Але гіршої чуми Не терпіли ніхто інші. Та з чорнезного ярма Визріла душа пророча, Правди щирої слова Пролунали серед ночі. Батьку! Добре, що й не знав, Що нас далі дожидало, Із могили мо б устав, Так душа б твоя ридала! Відійшли одні кати, Щоб іще гіршим прийти. Світова війна була, Люди бачили нагоду З-під обридлого ярма Видерти свою свободу. Заснували УНР: Було військо, була рада. Так жили б і дотепер, Та дозволили попрати Бандюкам свободи храм, Потоптати наші стяги. В кого совісті ні грам, Хто неситий до нестями, З тим не жити у добрі - Запродасть за два рублі! От же кара нас найшла! Думала, ковтне до крихи. Наробила злого зла, Понакоювала лиха. Поганяла батогом, Висилала на край світу, Виморила всіх кругом - Не було людям просвіту. Викосила роду цвіт Із широкого розмаху, Пробрехала стільки літ І сама зазнала краху. Знову жовто-синій стяг Своє тіло розпростяг. До свободи довга путь Закривавлена тілами, Що забули як і буть Ми свободними орлами. Зайняли крісла умить Пихаті мордовороти - За людей їм не болить, А нажитися не проти. Підлабузники Москви! Кляті пішаки безвольні! Коли ж буде уряд свій Дбати про людей бездольних?! Чи вам розум одняло, Чи його і не було? Україна - дім людей, Чи колонія остання? Все ніяк не одійдем, Мабуть було недостатньо... Слово наше нетверде, Воля хиренная слабне, Нема згоди, як ніде - З того й живиться нахабний. Люди! Нам усім разом Будувати цю країну, Дружнім станемо гуртом - Подолаємо руїну. Поки ж брат на брата злий - Буде світ нам неясни́й!

ID: 718789
Рубрика: Вірші, Історична лірика
дата надходження: 17.02.2017 19:38:35
© дата внесення змiн: 15.02.2018 17:13:09
автор: Лесь Українець

Мені подобається 6 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



Попередній твір    Наступний твір
 Перейти на сторінку автора
 Редагувати  Видалити    Роздрукувати


 

В Обране додали: НАУМ
Прочитаний усіма відвідувачами (178)
В тому числі авторами сайту (18) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додати коментар можна тільки після реєстрації
Зареєструватися може будь-який відвідувач сайта.




КОМЕНТАРІ

геометрія, 11.03.2017 - 17:41
У ваших віршах лише Правда і мені це дуже подобається, та й манера письма пречудова, дякую!
Зле кубло й тепер живе, й знову кров із люду п"є!.. 12 12 girl_sigh no2 flo36 flo23
 
Лесь Українець відповів на коментар геометрія, 11.03.2017 - 23:04
Дякую сердешно! А кубло п'є-п'є нашу кров, та й не вип'є, а лише нас міцніше зробить, аби ми тільки до роботи бралися, а менше скиглили даремно - вже не те, що колись було, тепер наші вірші ніхто не спалить і на кузові нас із вами в яр не вивезе. Тож маємо гідно довести обірвану справу - відбудувати нашу культуру й націю: надолужити згаяне і рухатися далі!
 
БИЧ, 25.02.2017 - 07:12
Что за манера вместо реальной истории писать пропагандистские укроштампы? Вот, например:
"Катерина довела
Ваш свободожерський задум:
Зруйнувала Січ дотла,
Кріпосне вернула право".
Вообще-то благодаря екатерининским реформам около 40% малороссиян были освобождены от крепостной зависимости, тем более в Малороссии она была достаточно тяжкой, скопированной с польской (согласно Литовскому статуту). А Новороссия вообще получила статус земли, свободной от крепостного права. Вообще в Российской Империи количество крепостных никогда не превышало 50% (ближе к освобождению в 30-е годы 19 века - 37%).
Да и потомки Сечи чтут Екатерину и хранят ей благодарность : почти во всех кубанских станицах возведены обелиски императрице.
 
Святослав_ відповів на коментар БИЧ, 25.02.2017 - 07:50
Не меліть дурницю. катерина (з маленькохї літери) розорила Січ, витуривши її залишки на Кубань. Потомки Січі люто її ненавидять, як і всю Московську імперію, правонаступницю Орди, і дуба давший сесесер.
Стосовно катерини почитайте слова Кобзаря.
 
БИЧ відповів на коментар Святослав_, 25.02.2017 - 09:34
Не достал хохлосрач? О каких "потомках Січі" вы пишете? Все казачество, что было в Малороссии, было переселено на Кубань в конце 18 - начале 19 века. В том числе и возвратившееся задунайское казачество. Почтительное же отношение кубанцев к Екатерине известно.
 
БИЧ відповів на коментар Святослав_, 25.02.2017 - 13:59
Совсем свихнулся?
 
Лесь Українець відповів на коментар БИЧ, 26.02.2017 - 00:18
Ага, якісь нещасні 50% кріпаків, кожен другий. А що зрадницьке зруйнування Січі призвело до зникнення нашої державності і взагалі до дезінтеграції українського суспільства (якщо не рахувати короткий період УНР, то аж дотепер), цього вата не розуміє, і продовжує свято вірити у сфальсифіковану совітами історію Русі. А щодо кубанського козацтва, то воно свою порцію братської любові отримало від більшовиків: https://ru.wikipedia.org/wiki/Расказачивание
 
БГІ, 18.02.2017 - 20:50
Розумних багато, порядних нема... friends
 
Новоградець, 17.02.2017 - 23:24
12 friends 23 23 32
 
Лесь Українець відповів на коментар Новоградець, 13.05.2017 - 00:13
friends wink crazy_pilot
 

Нові твори