У природі іде все по колу.
Хто зуміє оце зупинить?
Це не зможе ніхто і ніколи
Проти волі природи чинить.
Після ночі приходить вже ранок,
Що вітає новий знову день.
Тільки іншою я вже не стану,
На роки постарію лишень.
І по-іншому гляну навколо,
Повні груди повітря вдихну.
Щось вже пахне не так матіола...
Чомусь важко тоді я зітхну.
Все частіше приходить безсоння,
І як бджоли рояться думки.
І хворіє душа в міжсезоння:
Це даються взнаки ці роки.
Та з роками душа не зчерствіє,
Своїх друзів не кину в біді.
Один погляд - і я зрозумію:
Чи є справжніми друзі мої...
Я ніколи не стану другою.
Буду щастя, як інші чекать...
Свої болі віршами загою,
І відчую в душі благодать...
Коли був ще маленький, думав, що 16 річні вже старі. Коли мені було 16, думав, що в 30 вже старі. Коли мені 30, думаю що в 40 вже старіють, але ні. Тепер розумію, що люди не старіють, лише стають повільніші і розважливіші , а у душі все ж ті бешкетники і каверзники, кохані і коханці, мрійники і надійні друзі
Гарна Ваша робота, змушує задуматись над серйозними речами, змушує зупинитись і проаналізувати пройдений шлях, обдумати нові дороги
Чудово,Надійко!
Як завжди ніжно і тепло !
Я ніколи не стану другою.
Буду щастя, як інші чекать...
Свої болі віршами загою,
І відчую в душі благодать..
.