Зима уже котиться Вона намагається
неспішно за обрій, його проявить,
і їй вже неможеться та вже не справляється,
показать свій норов. й незна що робить.
Не хоче прощатися
вона зі степами,
й не любить ховатися
десь аж за горбами.
Їй же дуже хороше, Вже пора прощатися
в її диво-пору, з приємними днями,
та стає вже боляче бо вже наближається
її слуху й зору. весна із піснями.
Сходити не хочеться
з своєї дороги,
та вже усміхається
весна за порогом.
Ще не нагулялися Хоче ще заглянути
її диво-ранки, у ліси й діброви,
та вже не збуваються й ще продиктувати
її забаганки. їм свої закони.
Хоче усміхатися
забавам й дарункам,
та ще й піддаватися
сніговим цілункам...
Не вистача силоньки, Весна ж намагається
стомилися крила. зіпхнути з дороги,
Ще й весняні брівоньки зима ж опирається,
моргають глумливо... ще й молиться Богу.
Та все ж їй відомі
природи закони,
їх змінить не може
ніхто і ніколи...
