UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Михайло Гончар: Погас вогонь - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Любов Іванова, 21.11.2017 - 16:55
Хай брат с Богом спочиває і Вас там довго-довго чекає... Бо й Вас, Михайле, ще багато справ тут... Не треба поспішати туди.. Хай Бог дає свої щедроти, а найпершу - міцне здоров"я..   
Михайло Гончар відповів на коментар Любов Іванова, 11.02.2019 - 00:38
Дуже дякую,Любонько!Не будемо спішити...І вибач - тільки от побачив твій відгук.   
Валя Савелюк, 13.02.2017 - 14:10
криза відчаю в серці Вашому уже минає, про що свідчить мудре осмислення трагедії самого нашого життя тут, а фінал вірша - геніальний  (жартую) - вірш гарний і сильний - братові Вашому - царства Небесного, а Вам - турбот Утішителя Божого, тобто - Святого Духа...   так, з плином років ми стаємо усе більше сиротами і врешті починаємо розуміти, що там - свої всі, кого любив і хто любив тебе, то там певно краще, чим тут - самому і нікому не дорогому і не цікавому, як і собі мало хто цікавим уже видається... виходить, Бог усе мудро влаштував ..Ваш брат любить Вас і так йому гірко дивитися звідти і знати як Ви журитеся за ним і страждаєте - тому, Утішитель Вам допоможе (виачайте за багато слів - хочеться ж якось підтримати - хоч чимсь небудь, як от словами...) Михайло Гончар відповів на коментар Валя Савелюк, 27.02.2017 - 20:55
Була шкільна спартакіада -Ми з братом бігли 800... Через багато років він мені признався:"Я тоді міг би тебе обігнати..." - То чого ж не?... - Не міг же ж я обганяти старшого брата... Ось такий у мене був делікатний братік. І от,не зважив на субординацію - обігнав таки... Дякую,Валю.Добре у Вас серце. baidarama, 12.02.2017 - 20:13
там, де про замок, "секрету" правильно, бо заперечення. можна просто "якого ще ніхто не відмикав"; вірш гарний
Михайло Гончар відповів на коментар baidarama, 27.02.2017 - 20:40
Дуже вам вдячний.Слушна порада.Зараз виправлю.
Касьян Благоєв, 12.02.2017 - 20:06
так, не вічна плоть, що із землі постала! але ж була! жила! любила, і не мало слідів лишила, сонце чатувала, шукала щастя, радості й тепла! і смерть забрала... і не вберегла від неї ні святого, ні раба, ані царя ні сила неба, ні богів... давай пом"янем, друже, митого, хто братом був, хто по землі ходив, лишив свій слід - і відійшов в світи де будем всі: і я, й сусіда, й ти... не печаль серце, Михайле, ми ж мудрі життям і знаємо: хто народився - має померти. тут печаль-туга за одним: аби своє віджити гідно і в радості, відлюбити, щоб не передчасно, щоб так десь за дев"яносто - та й в дорогу!.. Михайло Гончар відповів на коментар Касьян Благоєв, 27.02.2017 - 20:38
Дякую,дорогенький, за добрі слова,за підтримку.
|
|
|
||||||||||||||||||||||
