Продай же душу , владний, сину,
Мені, Сатані, та й за копійчину!
-Ой радий би, Сатаночку…
Тілько, вже продав зрання,
За це й п’ю кров-дітей , як тую горілочку!
-То продай же мені тоді Україну…
Мов, душу свою, - за копійчину!
Продай, скурвлий сину ,
У тяжку годину,
Мати, Бідну Україну!
Ще й …Допоможи її:
В яму, живою, покласти,
А землю, та й, «Святкую»…
(Без народу вже),
– Світом, розікрасти!
-Ой, та я би хотів теє задіяти!
Тілько, поспішив, - продав, завчасно, Вороженькам…:
сліпу, старую мати..
Аби Сліз її гірких, не бачити,
Стогону - не чувати.
Та як мрію я , Сатанонько,-
Ще раз, вже тобі, Україну продати!
Тоді би підпалив я, матусину хатину…
А попіл – розвіяв, а отую квітучу калину….!
-Віддай же тоді мені
Своє чорне серце, -
У Пеклі настромлю на вила…
Аби душа твоя , підлая ,
Ще дужче: пекла та боліла…
-Ой… віддав би я , Батько рідненький,
Ой відав би тобі своє гниле серденько!
Тільки, жити заможно бажаю –
З свого серця, чорного,
Грошей велику купу маю!
-Не хвилюйся, кнуре владний,
Грошей - багато буде!
Бо ж.. із ними й закопають, в ямі тебе, Українські,
вільні серцем люди!
ID:
717686
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 11.02.2017 22:30:19
© дата внесення змiн: 11.02.2017 22:30:19
автор: АНФІСА БУКРЕЄВА(СІРКО)
Вкажіть причину вашої скарги
|
