Але ж той чоловік
достеменно предивний був.
Далебі, що предивний!
Бо як же розуміти
його дивакість ту,
Коли він, будучи з того
самісінького дня глухим,
Із того дня, як стався вибух,
у час війни,
Всі п"ятеро братів його погинули,
А він оглух -
всім говорив, що чує,
Як тонко й ніжно бринить
на квіточці бджола,
Із неї випиваючи нектар.
А ще він запевняв, що чує,
як піють півні опівночі
І на зозулине кування
Своїм відгукувавсь "ку-ку",
заводячи в оману
Довірливість пташину.
Й забувши, що він глухий,
Із насолодою і щастям
Вслухався у місячну сонату солов"їв.
"Пощо нас шиєш в дурні? -
обурювався люд. -
Ти ж бо глухий!"
І не сприймав його слова на віру.
"То ви самі не знаєте,
що ви усі глухі.
Не я, а - ви" - жалів сердечно їх.
Та ось одного дня
Того не стало диваня.
Не стало то й не стало.
Ніхто за ним не жалкував
і не журивсь.
А ще й подейкувати стали,
Що, буцім, дурень той "сидів".
За що? - Не знають.
Та все ж, мабуть, за те,
що будучи глухим,
він чув усе.
...Здригаюся...
Не та страшніша глухота,
Яка від вибуху буває. ..
Пані Людмило! Вибірковий слух відомий в медицині.
Але, очевидно, думка хилиться до духовної глухоти.
В Біблії написано, що будуть дивитися, але не бачити, будуть слухати, та не чути....Чи найбільший Вчитель серед людей -- Ісус Христос вмів переконувати бездоганно...Чи всі слухаючі йому повірили? В Івана 14:6 сказано:"Я дорога, і правда і життя.Ніхто не приходить до Батька, якщо не через мене". Так само до Ісуса не прийде ніхто, коли Бог не дозволить...
На жаль коли людина сліпа духовна вона цього не розуміє і не змінює нічого в собі...А фізично скалічені людина-лікується і працює над собою...Чудовий вірш!Мені дуже сподобався!
