голова –
як султан рогозовий,
набита ватою чорних думок…
життя
долиною тіла тече,
співаючи,
як безтурботний струмок…
дозріває
думок чорна вата,
облазить клаками,
над струмком вита –
осідає
і пророста…
роками
множаться в головах
чорні ватні думки –
заростають
артерії тіла –
життя струмки…
дозріває –
сіється-сіється чорна вата,
пророста
і русла джерельні
захаращує у болота…
з головами,
сповненими огуди,
як султани болотної рогози –
скаржаться люди,
на гнилі, замулені самочуття,
сварять життя
відмовляються знати –
думати,
що життя – джерельний струмок,
захрясає
у самосійних заростях
болотних заздрощів, намірів і думок…
життя і смерті енергії
циркулюють у думці-слові,
виявляються у здоров`ї
чи не-здоров`ї:
якість
залежить від екології
думок у людській голові
щастя –
чистота і потужність безтурботної течії
03.02.2017
Важко не погодитися: чорнота множиться без особливих зусиль, а чистота потребує плекання, ладування...Бур'яни теж,як не виполоти вчасно - дерев'яніють і захоплюють рясно простір. Але які ж плоди тоді?!
Вибачте, що рідко заходжу. Дякую за Ваші ключі і струмочки!
/якість
залежить від екології
думок у людській голові/ -
Відчуваю, що й у моїй олові купа тої "чорної вати". Та от біда: тільки візьмешся її звідти випроваджувати, а натомість - стає ще більше...
Отака от халепа...
Вірш чудовий, п. Валю! Як завжди - на висоті думки і чуття!
все в цьому світі бореться за територію харчування - і резеди також болотні думки в наших головах - це влада над нами болотних же егрегорів, які, засмічуючи нам свідомість своїм чорним насінням, перетворюють нас на харчі для себе - чим нас, темноголових, більше, тим сильніші темні над нами хмари... вони не випускають з-під контролю вже захоплених, тому щоб вийти з-під їхнього впливу - потрібні серйозні зусилля, і постійні... зараз висить над нами чорна хмара страху і переживань війни... і крепнуть з кожним днем і кожною новиною кровавою - важко світлу проникати проз таку плотну чорну завісу - аде з нами Бог, Світло тобто і Тепло - Любов...
така наша зброя, Лесю я вдячна Вам за гостину і розмову невеселу на разі нашу, дасть Бог - з кращими думками зустрінемося
Геніально. Варто тільки викинути ватні хащі з голов і все було б добре. Але ж людям не хочеться трішки спромогтися. Тож множать ватні чанарники у власних головах. А далі вже нікуди... Дякую, Валечко за силу вашого слова!
дякую, Наталю, у мене самої зараз голова набита жахливими новинами тими, не згірш описаного тут султана резедового - потоки інтернет-новин - як у вигрібній ямі - але вийти з цього помийного середовища ніяк, бо вперто чекаю на кращі новини, власне - на одну, що москальська орда відхлинула і війні кінець - не знаю, чи й дочекаюся такої новини... щодня гинуть там наші люди, щодня... а це чиїсь сини-доньки, батьки, брати, кохані... Люди...
на першому "а" і нічого суржикового в цьому слові нема - клоччя... клаптями - тільки це не зовсім клапті, бо такі це клапті ніби з ниток - та не з ниток, а саме зклоччя, якщо Ви знаєте яке воно, клоччя те - неоформлені, розтягнуті - от як молоко псувалося (не кисло, а саме псувалося) і тоді в ньому теж ніби клаки плавали - не можна сказати клапті клоччя - а саме так, як і казалося в таких випадках - клаки плавають
Вам не до вподоби це слово? я раділа б, що ще й таке у нас появилося - я й зраділа, побачивши його у словнику - отже визнане, а то, без словникової підтримкм Ви оце звинуватили б мене у суржиковатості - і це була б не правда... але нічим було б мені захиститися
старе це слово, але ж мова з часом не розвивається а деградує - кожна мова йде від складного до простого (професор Зубов - щоб Ви з цього приводу не сперечалися зі мною, то посилаюся) - то отже - йде від складного до спрощення - вироджується тобто, то чи не слід радіти кожному збереженому слову - думаю, слід і радію
я не знала, що Вас маю запрошувати щоразу - як це робити?.. але рада, що Ви ризикнули зайти, Ігорю, тим паче - бачу, Ви не сприйняли ці мої "самоспостереження" за образу собі, як, виходить, інші "друзі"