Вірш, який я присвятив своєму брату, соратнику і просто цікавій людині Оресту! Цей вірш особливо важливий для мене тому, що я встиг присвятити його Оресту, ще коли він був живий.
Багато хто писав йому оди після смерті, писали навіть ті кого він зневажав та ненавидів. Багато хто його любить лише після смерті! Але цей вірш про живого і веселого Ореста.
Я вірю, братику, ти завжди поряд!
В ту ніч, коли палали профспілки,
Коли вогонь розсік Майдан, немов кордон .
В ту ніч, коли найкращі з нас чоловіки,
Пішли на варту у «Небесний легіон».
Ні, нам ніколи не забути тої ночі,
Коли крізь дим розтрощених надій,
Я в натовпі побачив твої очі,
Прошепотів: « Братуха, ти живий…»
І мовчки, посміхаючись серцями,
Ми вкотре вирушаємо у бій.
Та кожну мить цієї гри з вогнями,
Шепочемо : « Братуха, ти живий…»
Брудні, знесилені, пошматані, обдерті
Стискали зуби: "Двічі не вмирати!"
Для нас, братуха, не існує смерті,
Ми воїни, вони - лише солдати!
Братерський дух та кров протистоянь,
З’єднали наші долі на віки.
Під канонаду визвольних змагань,
В ту ніч, коли палали профспілки.
(С) Сергій Скальд
Щоб ця поезія торкнулася кожного серця й не залишила нікого байдужим, її прочитав харизматичний лідер "Сокири Перуна" - Арсеній. Музичний супровід до вірша виконується легендарним гуртом "Кому Вниз".
у нас живе його старенька мама...коли страшно було нам навіть думати про смерть,вона не здалася ,не замкнулась у відчаї....підняла пенсіонерок...вони так багато роблять для фронту..це такі бойові люди...
Мудак ты. И жизнь твоя не стоит нахрена. Я тебе это могу и в глаза сказать. Борьба за что то чистое это уже победа. А смерть в бою за свои делы а не за какую-то власть это прямой путь в вальхалу. Держи свое мнение петушинное при себе. Ну или пожалуйста модераторам ты же умный)
