білі котики,
білі киці
заполонили
вулиці
нічної столиці –
мчать
газонами і тротуарами,
поодинці-гуртами-не-розлий-вода-парами
слідом-наглядці
мов космічні туманності, ліхтарі
у нічному дворі –
Альфа Кентавра у кожному центрі
завірюх і вихорів:
у магічному танці –
білі киці і котики
у всякій освітленій сфері,
наче промені-пелюстки
у – з серцевиною жовтою – білій айстрі,
нічній зорі
на бетонній опорі
у міському дворі
мерехтять лапки
пухкі і білі –
хтозна відки
набіглі,
стрімкі-веселі –
ніжно-лагідно
по землі
вправні котики,
спритні киці –
тишком-нишеч-ком
біла пухка́
ніжна лапка
з гострішим від криці,
твердішим – кігтиком…
льодяні
нерозгадані таємниці
зими –
у серці
за́шпорами
29.01.2017
ну ні, у такому разі - хай краще приголосних ще більше назбігається, чим зближення з тим "двічі зіпсованим - раз у Володимирі, вдруге у москві" краденим нарєчієм - зараз додам "від"
біла пухка ніжна лапка - з льодяним прихованим у собі твердим кігтиком - образ зими
дякую Вам, пане Віталію
люблю котячих всіх - особливо котів, бо їх знаю зблизька, оце й думаю собі - чи не слід би писати виключно тільки про котиків і киць-кішечок - гарно і до серця лагідно... і абсолютно много- і багатозначно про ВСЕ можна сказати - казавши про котів... чи про дерева, чи й будь про що інше, що сприйметься образно