Надворі розгулялась завірюха.
Посипав сніг, неначе з рукава.
А тиша притаїлася і слуха...
Такі навколо творяться дива.
Бо як зимі тут бути без роботи?
Зіткала білосніжне полотно,
Деревам повзувала всім чоботи,
Розвісила мереживо давно.
.
Мене не залишила без уваги:
Троянди білосніжні на вікні.
І цим ще додала мені наснаги...
Не варто сумувать на самоті.
Чиї сліди ти засипаєш, вітре?
Ти добре знаєш... Це не просто так.
Із серця із мого його ти витри.
Тобі це буде дуже просто, всмак.
Ти почекай... я йду уже з тобою.
Ступаю в незаметені сліди.
От тільки йду повільною ходою...
А ти за мною, вітре, тихо йди...
Буває, бо я не така, як всі... З ким хочете, можу порозмовляти... Шутка..
Спасибо за внимание, Таисия... Зайду в гости к вам ..Есть что-то новенькое у фотоальбоме?
Надю, чудово, образно, казково:
Ти почекай... я йду вже із тобою.
Ступаю в незаметені сліди.
От тільки йду повільною ходою...
А ти за мною, вітре, тихо йди...
.Чудове поєднання пейзажної картинки з почуттями 
.Дуже гарно. 
