Сльозою по щоці котилась радість
І груди стиснула якась судома
Розливши тілом ватну слабкість-
Взнаки давалася чавунна втома
Який же довгий шлях до п'єдесталу
Без ліку днів роботи над собою
Допоки зліпиш свій характер із металу
Зробивши волю, як алмаз, твердою
