Був час я відповідь на це шукав
Бо також цього в собі ще не знав
Книг, творів і статей
Тисячами прочитав
На досвіді своєму
Плоди любові сам куштував
В роки свого дитинства
Любов’ю поцілунки вважав
В юності почуттям і обніманням
Ще старше, інтимом назвав
Коли стосунки й сім'ю будував
Весь свій досвід до неї приклав
Але чомусь любові не мав
Сварки, образи та гнів
Ось що з роками пізнав
І де та любов, що я знав
І тільки з роками, зрілості днями
Я совість і дружбу до них поєднав
Важність свою і гординю
Подальше за пам'ять запхав
Довго ще за минуле своє зітхав
Коли усвідомив що ще тоді її мав
Але другу любов, і по другому проявляв
Незрілу дитячу, на почуття юначу
А зріла любов вона не така
Там дружба і совість ще гра
Без них закоханість твоя
Лише мить, пристрасті подих
Ось так любий друже
В любові без дружби ніяк
А совість і розуміння це є вміння
Той досвід що зветься життям
А. Норам
