Все якось заплутано,
ніби попутано
ниток клубок.
Бери повідок,
погуляй з своїм щастям.
Та міцно тримай,
не впусти,
бо закриті мости,
ті ,що назад.
Не оглядайся.
Парком пройди.
Перехожим всміхайся.
А серце щемить від краси.
Міцно,міцно в обіймах
між листям гуляє,
щастя твоє
і мабуть не знає
що сумуєш ти.
Та ти в очі заглянь,
і впусти його в серце.
Повідочок зніми,
хай воно приживеться,
сил набереться.
Хай в тобі розіллється
і зірве береги.
Бережи,
те що щастям зоветься,
а яке воно в тебе
знаєш лиш ти.
Дякую)))
Дякую!
