Сліпуче біле світло
занурюєшся в майбутнє,
а виринаєш нині,
мов колискова дитині-
наспівана,
наколисана,
вітрами пронизана,
підхоплена,
понесена,
залишена,
нечесана.
Нахмурилися брови,
підковані підкови,
несуться в синє море
основ основи.
Ніби,
згустились хмари,
там де отари,
сіріє день,
чи дзень-дзелень,
Манила та невидимая сила,
і зачарований летиш,
розплющиш очі-
знову спиш.
І диво
намотує тобі на сни
пісні своєї
весни.
Яка пахне гірською
травою,
джерела росою.
Тшшшшш.
Тихенько...
Заплющ знову очі легенько.
І віконце відкрито тобі,
заграй на струні.
