Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Юлія Іванчикова: то хто ж тебе такою видумав? - ВІРШ


Юлія Іванчикова: то хто ж тебе такою видумав? - ВІРШ
UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого Клубу | Спілкування | Книгарня | Літературні премії | Конкурси Клубу Поезії | Контакти | Оголошення |  ДО ВУС синоніми | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >

Зараз на сайті - 51
Персональный ЧАТ Badan
Персональный ЧАТ Eva Brown
Персональный ЧАТ Go Love Ash
Персональный ЧАТ Koshins
Персональный ЧАТ Lucifer
Персональный ЧАТ Olta.n
Персональный ЧАТ Podolyanyn
Персональный ЧАТ Svitlana_Belyakova
Персональный ЧАТ Systematic Age
Персональный ЧАТ Ілея
Персональный ЧАТ Апрель
Персональный ЧАТ Арт
Персональный ЧАТ В.А.М.
Персональный ЧАТ Весна Туманова
Персональный ЧАТ ВолодимирС
Персональный ЧАТ ГАЛИНА КОРИЗМА
Персональный ЧАТ Ганна Верес
Персональный ЧАТ Гриндула Тетяна
Персональный ЧАТ Дніпрянка
Персональный ЧАТ Долинська Людмила
Персональный ЧАТ ДрожеННікова
Персональный ЧАТ Женя Смайл
Персональный ЧАТ Зоя Енеївна
Персональный ЧАТ Ліна Ланська
Персональный ЧАТ Мар`яна Ц
Персональный ЧАТ Марина Бойківчанка
Персональный ЧАТ Морський лев
Персональный ЧАТ Наташа Марос
Персональный ЧАТ ОднаДумка
Персональный ЧАТ Олег М.
Персональный ЧАТ Олександр Пахнющий
Персональный ЧАТ Ольга Ратинська
Персональный ЧАТ Ромашка1515
Персональный ЧАТ Семён Кацыв
Персональный ЧАТ Словян
Персональный ЧАТ Східний
Персональный ЧАТ Уляна Стринжа
Персональный ЧАТ Христина Рикмас
Персональный ЧАТ Хуго Иванов
Персональный ЧАТ Янош Бусел
Персональный ЧАТ залюблена у світ
Персональный ЧАТ неOSTанній
Персональный ЧАТ посполитий
Персональный ЧАТ яся

 прихованих - 7 чол.

Пошук


Перевірка розміру




то хто ж тебе такою видумав?

Скажи, то хто ж тебе такою видумав? Надвоє ділиш душу без спочину ти, усі печалі й радості -- невидимі. Хоч їх по вінця, по краї, не втримати. Встаєш, сердешна, без упину ранками, здімаєш сонце в небеса долонями, своєю загадковою мовчанкою здіймаєш птаство із колисок сонне і усміх щирий пензлем вимальовуєш, і сієш щастя в ду́ші, щоб зросталося. От хто, скажи, от хто ж тебе такою, а? Чи це останнє, що тобі зосталося? Збираєш трунок в амфору нектаровий, годуєш мавок у праліссі Лесинім. Чи божевільна, чи насправді з чарами? Чи, Боже правий, з крилами небесними? Ти точиш зорі, сотнями-мільйонами, їх уночі розсіюють планетники. Збираєш осінь у кишені гронами, з холодним сонцем, з вашими секретами. Ховаєш в скриню все це диво-видиво, ховаєш сонце у пралісні зарості. То хто ж тебе такою, врешті, видумав? Чи це останнє, що тобі зосталося? Здіймає ніч полотна над просторами, планетник зорі розсіває нивами, прокинувсь Місяць за нічними горами. І гинуть всі, що нам здавались сильними. Стіка сльозина по блідому фарфорі, русяві коси сплутані у відчаї, солодкий трунок у прадавній амфорі і все, що так божилось бути вічним їй. Дістань зі скрині, рідна, диво-видиво, впиши в поеми ночами печалі всі. Не знаю, хто тебе такою, видумав, та це останнє, що тобі зосталося. ю.іванчикова http://www.stihi.ru/2017/01/12/335 https://vk.com/flmscream

ID: 711595
Рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата надходження: 12.01.2017 00:01:06
© дата внесення змiн: 12.01.2017 00:02:04
автор: Юлія Іванчикова

Мені подобається 1 голоса(ів)


Попередній твір    Наступний твір
 Перейти на сторінку автора
 Редагувати  Видалити    Роздрукувати Поскаржитись на вірш!




В Обране додали:
Прочитаний усіма відвідувачами (33)
В тому числі авторами сайту (6) показати авторів
Середня оцінка поета: 0 Середня оцінка читача: 0
Додати коментар можна тільки після реєстрації
Зареєструватися може будь-який відвідувач сайта.
Нові твори