Не суди поета,
Не тобі судить,
Не плети підступно
Проти нього змови,
Він немов комета
По життю летить
І йому доступна
Вища сила слова.
Не чіпай поета,
Бога не гніви,
Бо йому Всевишнім
П́ослана ця сила,
Тихо кануть в л́ету,
Зч́ерствіють хліби,
Бо святим і грішним,
У землі могила.
Не шукай провини,
Не сукай петлю,
Бо душа поета
В Бога душу винна,
Перейдуть причини
Тихо й без жалю,
Вицвітуть портрети
І прокиснуть вина.
Не гніви поета,
Долі не верши,
Кожен день на кручі
Йде його дорога,
А життєве кредо
Втиснуте в вірші
І слова колючі
Послані від Бога.
Хтось напише повість
На чужий сюжет,
Хтось захоче слави
Під гучні фанфари,
Але честь і совість
Не продасть поет
Ні за для забави,
Ні за гонорари.
Не хул́и поета,
Бо не для жалю
Жертвує він слово
На святі вівтари,
Не за правом “вето”
І не “де жа в’ю”
Проростають знову
В ньому Божі дари.
