Лягаю-тебе згадаю,
серед ночі встаю
знов про тебе думаю.
Очі закриваю
і ти мені ввижаєшся,
музику слухаю
а голос твій причувається.
Як іду і паду-встаю,
але руку я хочу твою.
І каву п"ю запашну
вдихаю присутність твою.
Промінь сонця мене ніжить,
та дотик твій ніжніший.
Час невпинно біжить,
а ти мій найрідніший.
І вдивляюся.
І вслухаюся.
І вдихаю.
І доторкаюся
до усього світу по-трошки
та найбільше до тебе хочу.
І пускаюся мов ріка берегів,
молю щоб ти мене зігрів,
зловив мов неприрученого
звіра
і не відпускав ніколи,
була б щаслива.
У обіймах твоїх заручена
наречена прекрасно-змучена,
відчуваю,що ми приречені,
бути разом назначено.
І усмішку я з уст відпускаю
най летить,тебе відшукає.
Мій звіролов милий
Кароокий і чорнобривий.