Темне місто. І лише ліхтарі.
А ми поглинали їх світло.
Тихе місто. Димлять димарі
А дим все тягнувся за вітром
Красиво, але так даремно.
Напевно.
Дивне місто. Мигають вогні.
А ми вбирали їхні думки.
Сліпе місто. На твоєму вікні
Відбиток якоїсь чужої руки.
Красиво, але так даремно.
Напевно.
Старе місто. І тріскіт снігу.
А ми вслухались в його слова.
Глухе місто. Помираєм від сміху.
А тут лунає музика нова.
Красиво, але так даремно.
Напевно.
Моє місто. У моїй голові.
А ми цьому зовсім не вірили.
Твоє місто. У тебе в крові.
Ми його уже кроками зміряли.
Красиво, але так даремно.
Напевно.
Чуже місто. Нам не дало
Не дало абсолютно нічого.
Дурне місто. Нам всеодно.
Ми вже побачили стільки нового.
Красиво, а таки не даремно.
Напевно.
Дiйсно, гарний вiрш. Справдi, людина не може бути в чомусь впевнена на усi 100 вiдсоткiв. Бо завжди може знайтися якийсь привiд для сумнiвiв.
Тiльки от у вас у 3 рядку слова "димлять" i "димарi" - дуже схожi слова у одному й тому самому рядку звучать. Може вам тут слово "димлять" замiнити на "парують" - "Тихе мiсто. Парують димарi".
Справдi, людина не може бути в чомусь впевнена на усi 100 вiдсоткiв. Бо завжди може знайтися якийсь привiд для сумнiвiв.
