Відходять знов у простори герої,
Понесли вдаль їх душі журавлі.
Хлоп'ята наші гинуть у двобої,
Іх кров лишила пам’ять на землі.
Й так гірко їх оплакує Вкраїна,
Війна прийшла не з нашої вини.
Її стражденна доленька чаїна,
В Донбасі мами згинули сини.
Слізьми щоденно зрошені могили,
Немає ліку в смерті череди.
Отих діток, що кулями сповили,
Скорбота болем падає в хрести.
Пора зібрати вбивці вас докупи,
Всіх до одної звести площини.
Чекає вас відплата душогуби…
Бо ваші там... не гинули сини.
Гарний вірш. А які трепетні рядки: Слізьми щоденно зрошені могили,
Немає ліку в смерті череди.
Отих діток, що кулями сповили,
Скорбота болем падає в хрести. Спасибі Вам.
