Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: геометрія: ПРОДАЛА ЧОЛОВІКА… (проза) - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ палома, 05.01.2017 - 20:38
Дякую! Цікава історія, тим більше в психологічному плані...А в якому регіоні?-якщо можна... геометрія відповів на коментар Валентина Мала, 05.01.2017 - 14:18
Дякую, Валю! Жартувати звісно треба, та треба і честь знати, не переборщити! І вас і з Новим роком і з наступаючими святами, і всьогь найкращого у Півнячому році! Ку-ку-рі-ку,- хай додасть нам сили і терпіння, ну і писати вміння...
Lana P., 05.01.2017 - 01:38
саме так! межа є у всьому, а в жартах - лише трішки жартувань, а решта-правда Успіхів Вам у Новому році! Надалі радуйте нас своїми цікавими розповідями.
Дякую, Лано! В усьому потрібна міра, знаю,і як людина, і як математик, і як практик. Обіцяю ще щось цікавеньке пригадати і друзів із КП порадувати...
ТАИСИЯ, 05.01.2017 - 00:49
Вот так купля-продажа!"Позабыла! Что тебя я одолжила!" Здорово и правдоподобно! геометрія відповів на коментар Наташа Марос, 05.01.2017 - 14:09
Дякую, Наталю! Я всіх героїв своєї оповідки знала, на жаль це все в минулому. Але й у нинішньому смішного вистачає...А як посмієшся, той здоров"я наберешся...
геометрія відповів на коментар Ганна Верес, 05.01.2017 - 14:07
Дякую, Ганю! Сміх - задоволення для всіх, але й міру треба знати...
Ліна Ланська, 04.01.2017 - 18:25
Ой, там, на товчку, на базарі, Жінки чоловіків продавали, Як прийдеться до ладу, То я свого поведу, Та й продам. Як прийдеться до ладу, То я свого поведу, та й продам. Із лик мотузок ізсукала, Взяла свого милого, залигала, Та й повезла на базар, До терниці в третій ряд прив'язала. Та й повезла на базар, До терниці в третій ряд прив'язала. Як наїхало торгувальниць, Як наїхало купувальниць, Стали думать і гадать, Що за цього мужа дать, мужа дать. Стали думать і гадать, Що за цього мужа дать, мужа дать. А за цього мужа треба дати, А за цього мужа треба дати: Пару коней вороних, Ще й сто рублів золотих, золотих. Пару коней вороних, Ще й сто рублів золотих, золотих. Ой, стала я, подумала: З кіньми треба возитися, А мій милий, чорнобривий, До роботи не лінивий - знадобиться. А мій милий, чорнобривий, До роботи не лінивий - знадобиться. Він насіє, ще й наоре, Не для іншої, а для мене, Ти, мій милий, чорнобривий, Пожалію я тебе, серденько. Ти, мій милий, чорнобривий, Пожалію я тебе, серденько. геометрія відповів на коментар Ліна Ланська, 05.01.2017 - 14:05
Дякую, Ліно! Ще вчора давала відповідь на ваш коментар, а щось завадило відправити: чи то мій комп"ютер не спрацював, чи інтернет підвів, чи я щось не правильно зробила, навіть не знаю, ну чогось не могла вийти на КП. Отож ще раз вам дякуюза нагадування такої чудової пісні, я її не раз чула і по радіо, і у живому виконанні, та й сама іноді наспівувала... |
|
|