Важка у більшості з нас доля,
А особливо у старих.
Болять і руки в них, і ноги,
Згадують мертвих і живих.
Онуки в більшості є й діти,
Хоч справ своїх в них вистача,
Та їх увага і турботи,
Тягар знімають із плеча.
Розмови, зустрічі, розлуки,-
Радість приносять і печаль.
Коли роботу роблять руки,
Тоді спада і туга, й жаль.
Знайомі є, сусіди, друзі,
І спілкування з ними є,
Спливає час, ніби по крузі...
Життя ж - у кожного своє.
Розпач бува заходить в гості,
Й полуда очі заступа,
І на життєвім їх помості,
Й німота теж бува тупа.
Бува й дивитися несила,-
На те, що діється навкруг,
Неправда їм ламає крила,
Серця німіють від наруг.
Що ті багаті розкошують,
Працюють мало, більш гребуть,
Глузду здорового не чують,
Як павуки бар"єр плетуть.
Бар"єр між бідністю й багатством,-
Досяг найвищих вже вершин.
Своє в них розуміння щастя,
В бідних його лише аршин.
У цьому, звісно, всі ми винні,-
На сміх, чи гріх - усім правам,
Що їхні дії всі злочинні,
Виходить нам не по "зубам".
Ми не зуміли їх спинити,
Немало літ тому назад.
Багато крові вже пролито,
А "віз", пробачте, й нині там.
Отож і терпим болі й муки,
Хоч не скоряємось "вітрам".
Візьмем нарешті "віжки" в руки,
Наперекір всім ворогам!
Нехай тоді вже: будь, що буде,
Чи переможем, чи помрем?
Якщо ж підтримають нас люди,
То Правди й Миру досягнем!
І вже ніколи не відступим,-
Нас не зляка й "дев"ятий вал".
Як візьмем владу в свої руки,
Влаштуєм "бувшим" "Карнавал"!
ID:
709393
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 30.12.2016 22:11:11
© дата внесення змiн: 30.12.2016 22:15:09
автор: геометрія
Вкажіть причину вашої скарги
|