Живемо в злиднях
в своїй країні,-
Забрав Бог розум,-
Віддав лиш нині... Породила мати сина
В сонячнiй країнi, -
Тут любисток i калина,
Тут озера синi.
I грунти тут чорнобровi,
I дощi проходять,
Та безмежнi нашi ниви
Так як слiд не родять.
Тут хлiбам би буть високим -
Це ж не Емiрати -
Зась!.. Бо тут десятки років
Правили...пiрати.
Правда - хлопцi сухопутнi,
Карла Маркса дiти…
По природi вони - трутнi,
Змicтом - пустоцвiти.
Сплюндрувала оця ,,кадра''
Небо, землю, воду,
Людських душ глибиннi надра
I людську породу.
Ось i ходим, як примари,
З пустками у душах,-
Поза серцем - дощик, хмари,
А у серцi - суша.
Є любисток… Є калина…
Є й озера синi?
Породила мати сина,-
Де лиш рабські тіні…
Ось і зараз,- на герць стати
Треба з супостатом,-
Переконують пірати,-
Так не можно...з братом!..
Не ходіте, добрі люди,
Там можуть і вбити...
Певен я,- відплата буде
За такі кульбіти...
Захистімо рідну землю
Від ,,старшого,, брата,-
Не дозволим далі Кре́млю
ЇЇ плюндрувати!..
