Я прийду до тебе завтра уві сні,
Щоби Новий рік зустріти разом
І згадати, як колись ми по весні
Закохались без сумління, зразу.
Я — у друга твойого, а ти... чомусь
Закохався в мене, як хлопчисько.
Все чекав, коли я раптом озирнусь
Й зрозумію: помилилась й зовсім близько
Завжди поруч друг шкільний надійний мій,
До якого я з роками звикла,
Та його кохання вкутав сніговій
Й ніжність тихо й непомітно зникла.
Не один десяток промайнуло літ :
За весною геть пішли і літо, й осінь.
На дороги наші пада перший сніг
І холодна неба розлилася просинь.
Ти у іншу вже закоханий давно —
Правнуків чекаєте ви разом.
Я прийду...і тінню зазирну в вікно —
Так приходжу в Новий рік щоразу.
Чомусь життя підносить нам ось такі поворити долі і змінити щось тут неможливо. 
Гарно сльозу вижимаєш, Оля... 
