Ти бачив, як кричить мовчання -
ці дивні жести, міміка і блиск в очах,
болюче мовчазне прощання
і гіркота у не промовлених словах…
Ти відчував, як давить тиша,
коли всі звуки Всесвіт виключив на мить,
ти чув, як гірко плачуть вірші,
мабуть не знаєш, як моя душа болить…
Нехай так буде, все як хочеш,
ти, як глухий, а я, немов сліпа й німа -
самотня ніч мені шепоче,
що є лиш ти і я, а нас уже нема…
Якщо немає взаєморозуміння то краще вчасно відпустити на волю, ніж потім страждати все життя... І може через прожиті роки душа людини зрозуміє що вже занадто пізно... Гарно Олю виклала думки...
Головне, вчасно звільнитися від страждання, відпустити "ЙОГО" на волю, хай там скаче, як кінь вороний, прийде час, "ВІН" захоче додому, але там вже "ГОСПОДАР" новий...