у мене є одна людина
що любить мій запах
котра постійно чекає мого приходу додому
мов відданий друг людини котрий має хвоста
вона ніколи не хотіла бути першою
повторювала аби я одягався тепло коли буду йти
казала що їй ніхто не присвячував віршів
що люблю дуже рідко і тихо а
ще взагалі не вірую тепер у взаємність
має кілька щирих та відданих і цього достатньо
я чекала тебе вчора
а ти рапотово зник мов сон
я ж хвилями хвилювалась
коло твого берега тремтливістю
але ти не відчув мого шумовиння
але все ж коли вона
собою наповнює океан по вінця бокалу
я немаю жодного шансу
аби дослідити його повністю
і це не може тішити вічного мандрівника
котрий немає спокою
бо вже втратив усі
карти та орієнтири
бо вже все було відкрито до нього
лиш вона суцільно виткана із таємниці
і поки існує ця мить
і поки існуєте ви
так бери її та цілуй
так бери її та люби
у мене є одна людина
котра любить мій спокій
завжди зберігає його як важливі фотокартки
як найцінніші спогади котрі не стираються часом
і повторює що осінь це пора для роздумів
і меланхолії яку кожного ранку можна доливати до кави
що найвадливіші люди завжди поряд
що вірні друзі це довгий сон тепле ліжко і товсті книги
які можна ковтати залпом до ранку
що час нам принесений в дар для добра і мовчання
але все ж коли вона поверталась додому
втомлена й розхристана
вривалась мові вітер що прочиняв протягом вікно
я знав що ось він рай
ось короткий наркотик
стоїть перед тобою з протягнутими руками
просить тепла
просить весни
і поки існує ця мить
і поки існуєте ви
так бери її та цілуй
так бери її та люби
