Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: геометрія: І СВЯТО, І СЮРПРИЗИ… ( проза ) - ВІРШ


геометрія: І  СВЯТО,  І  СЮРПРИЗИ…             ( проза ) - ВІРШ
UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого Клубу | Спілкування | Літературні премії | Конкурси Клубу Поезії | Контакти | Оголошення |  ДО ВУС синоніми |  Основи поетики | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >



Зараз на сайті - 19

Пошук


Перевірка розміру




І СВЯТО, І СЮРПРИЗИ… ( проза )

Я знову була у селі, Там все до вподоби мені: І свято, і люди, й село, Чудове таке ж, як було! Я знову не можу не поділитися з моїми друзями тими враженнями ,які я отримала 20 серпня на святі "День Села", присвяченому його 265 річниці мого рідного села Верблюжка, та "Дню Незалежності" нашої неньки - України! Та я думаю, що не тільки цим датам було присвячене це чудове дійство, а й самому селу, його чудовим мешканцям, та й виходцям із села, які на все життя зберегли любов до рідного краю, та й усім доброзичливим гостям. Кожного разу наближаючись до села, я з трепетом вдивляюся у його обриси,любуюся його калоритним пейзажем, помічаю усі зміни,які відбулися протягом останнього часу, радію його успіхам, переймаюся його болями. А ще вдивляюся у такі близькі моєму серцю вулиці, адже тут промайнуло моє дитинство і юність. "Пізнала в ньому юності дарунки,тут рідна школо, друзі, вчителі, і незабутні перші поцілунки, і перші тут написані вірші". А ще мої очі завжди шукають стовп на якому завжди живуть чарівні лелеки, як оберіг села від бід і негараздів. І коли побачу і стовп, і гніздо, і лелек, заспокоююсь. Цього разу я звідала не лише приємні години радості і спілкування з односельцями, а й приємні сюрпризи.Першим сюрпризом було чарівне видовище підготовленого для свята майданчику: імпровізована сцена,стенди з чудовими виробами, декілька рядів стільців, а найбільше площадки для дітей:батут,надувні гірки лодочки,качелі, капуселі, і величезна кількість різнокольорових, різноформених надувних куль і кульок. Отож протягом свята дітлахи там розважалися і не заважали дорослим насолоджуватися святом. Окинувши все це зацікавленим поглядом, я направилась до імпровізованого залу. І тут мене ждав новий сюрприз. Серед гостей, які вже розмістилися у цьому залі,я побачила свого брата, вражена зупинилася, бо ж уже майже 5 років як він відійшов у інший світ, та оговтавшись, я пригадала, що в селі жив майже двійник мого брата. Він не був нашим родичем, але схожість між ними була така велика, що багато людей їх не могли розрізнити. Підійшовши ближче, я промовила: "Ва-сю,.. Васильку!.." Чоловік здивовано підняв на мене свої, такі схожі з Васильковими, очі і здивовано закліпав. Та я його враз же і заспокоїла: " Ой, не хвилюйтесь, Миколо Олексійовичу, я вас пізнала. Доброго дня, чи можна біля вас сісти!?" "Т-а-к!",- не досить впевнено, відповів чоловік,відповівши на моє привітання. Люди, які сиділи поруч подивилися на нас з цікавістю. Мені довелося пояснити чоловікові причину такого мого звернення. І одна з жінок, що сиділа неподалік сказала: "А я, Валю, вчилася з твоїм братом в однім класі, а ти на клас нижче!" Я пізнала цю жінку, це Ніна Шаповал. Лише після цього мій сусід мене пізнав: "Ой, ти ж Валя, Васі Бессараба сестра !" І до дружини: "Алло! Я зараз буду признаватися в любові! Валя, моя перша любов! Я ж з тебе,Валю, на танцях очей не зводив!" Здивуванню моєму не було меж, бо і я не знала, що була для цього чоловіка першою любов"ю. .Ми привіталися з Аллою. І, пішло, поїхало; " А , пам"ятаєш?".. "А знаєш?". Ми пригадали танці у фойє сільського клубу, де Микола був баяністом, а я іноді забігала на ці танці. Коли Алла запитала, чому ми розталися, ми зі сміхом пояснили, що ми й не сходились, бо Микола був баяністом, і завжди був до кінця танців, а я до їх кінця ніколи не була. Це був другий сюрприз. І Миколі, і Аллі я розповіла одну пригоду пов"язану зі схожістю Миколи і мого брата Василя. Якось наша мама була на "суботнику" по прибиранню території "сільпо". Трохи попрацювавши, жінки дістали невелику перерву і голова "сільпо" звернув увагу на молодика, що разом з головою колгоспу наближався до гурту жінок" "Ох і гарні ж ці Свищі, он подивіться, дівчата!" На це моя мама до нього: "Які там Свищі? То мій синок Вася!" " Та, ти що, Полю, хіба ж я не знаю Свищів?" Тим часом ті двоє підійшли до гурту і після привітань, молодик звернувся до мами: "А ви, мамо, ще довго тут будете? Чи може вам допомогти?" Спанталичений голова: "Та, ні хлопче. Я вже твою маму відпускаю!" А третій сюрприз настав коли до нас підійшла ще одна дуже цікава людина, якою я в молоді роки дуже захоплювалася. Це Марія Максимівни Григір, сільський бібліотекар, а я ж була в ті роки активним читачем. Ми пізнали одна одну. Я пам"ятаю, яка вона була гарна і цікава людина, а її чоловік Григорій Васильович Григір, учитель історії, та автор книги "Верблюжка - перлина України", за матеріалами якої я написала поему з такою ж назвою. До неї підходила донька і її онуки, я й з ними познайомилася і запитала їх дозволу для публікації поеми у пресі. Вони дозволили і я тепер зможу десь її надрукувать, скоріше всього у газеті "Новгородківські вісті". Я задоволенням подарувала їм, і Григорам і Свищам,свою збірочку казочок. Уже їдучи додому, я пригадала, як хтось у селі розповідав, що якось Марія Максимівна ішла вулицею з малим 3-ьох річним синочком, той за щось зашпортнувся, впав і дуже забив ніжку. Це трапилось поблизу лікарні, тому жінка зразу ж туди й зайшла. Лікар уважно оглянув ніжку, обробив ранку,наклав пов"язку. І доки все це робив, розмовляв з хлопчиком, щоб відволікти його від болю. А коли закінчив, звернувся до них обох: "Ну, от і все, не хвилюйтеся, нічого страшного з вашим братиком не сталося, а ти, хлопче, слухай сестричку!" А хлоп"я на те: "Це не се-стри-чка, це ма-ма!" Четвертим сюрпризом для мене стало те, що на святі я побачила свою молодшу своячку Марусю,яка ніколи раніше такі дійства не відвідувала, а цьогоріч ще й 4 місяці тому поховала свого чоловіка, наймолодшого і останнього із трьох братів Бугріїв. Ми тільки встигли привітатися, та й почалися торжества , а потім концерт. Такого дійства я давно не бачила і зовсім не чекала побачити це в селі. Були чудові привітання від районного та сільського керівництва, вручені грамоти і подарунки, і полилися пісні, вірші, гумор, танці. Все виконувалося бездоганно гарно. Я знову заслухувалася виконанням чудових пісень сільським хором "Степівчанка", співали і ансамблі: і верблюжські, і з сусідніх сіл, були й сольні номери, і дуети. Я теж вітала своїх сільчан та гостей своїми поетичним рядками та віршем- посвятою 265-и річчю села :"Лиш одна Верблюжка на землі". І знову сюрпризи: Привітання і подарунки та квіти усім сільським парам, у яких 2016 рік був ювілейний, серед них і пара з моїх колишніх учнів Сергій і Валя Кочеткови. Привітання, подарунки і квіти усім імениникам цього дня. Привітання з малим ювілеєм усіх 5-и річних діточок. Серед іменинників була і моя своячка Маруся Бугрій. Концерт закінчився, та дійства ще продовжувалися, а ще голова сільради запрошувала на концерт 21 серпня,приїжджих з області артистів та гуртів. Були ще гуляння, розваги.. Та за мною вже приїхали і я, сповнена наснаги та гарних емоцій повернулася додому, і ось уже кілька місяців живу і пишу, і працюю під їх враженнями. І щоразу мені хочеться сказать своїм сільчанам: "Так держать!" Адже вони всі такі молодці і особливу подяку винести сільському голові Любові Федорівні Кулик. Верблюжка, Верблюжка, там мамина хата. Моє там дитинство і юність крилата. Село моє рідне, найкраще, чудове. Верблюжка, Верблюжка, моя світанкова!

ID: 708106
Рубрика: Проза
дата надходження: 23.12.2016 17:40:09
© дата внесення змiн: 17.03.2018 08:44:19
автор: геометрія

Мені подобається 5 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



Попередній твір    Наступний твір
 Перейти на сторінку автора
 Редагувати  Видалити    Роздрукувати


 

В Обране додали:
Прочитаний усіма відвідувачами (205)
В тому числі авторами сайту (8) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додати коментар можна тільки після реєстрації
Зареєструватися може будь-який відвідувач сайта.




КОМЕНТАРІ

Валентина Малая, 24.12.2016 - 07:27
ніби побувала з вами на святі!гарно написали! 12 12 12 16 16 give_rose friends
 
геометрія відповів на коментар Валентина Малая, 24.12.2016 - 16:22
Дякую, Валю! я коли писала, то ніби знову в селі побувала... 16 smile wink love11 43 42 flo11
 
Ганна Верес, 23.12.2016 - 21:56
Хай життя посилає Вам побільше таких сюрпризів! Гарно написали. 12 16 17 give_rose
 
геометрія відповів на коментар Ганна Верес, 24.12.2016 - 16:21
Дякую, Ганю! Це ж про моє рідне село, я щоразу коли там буваю, і тепло, і добро відчуваю, і сюрпризи частенько бувають, бо ж селяни мене пам"ятають... 16 flirt smile friends give_rose
 
З цікавістю читала розповідь про дороге і рідне Вам. 12 16 flo31 flo36 give_rose
 
геометрія відповів на коментар Шостацька Людмила, 24.12.2016 - 15:26
Дякую,Людо, я напевне ніколи не стомлюся писать про своє село і його чудових людей. smile wink girl_sigh love17 flo31 flo36 flo11
 
Наташа Марос, 23.12.2016 - 19:49
16 Чудовою видалася поїздка!!! Нехай Вам щастить!!! flo12 flo12 flo12 ny1
 
геометрія відповів на коментар Наташа Марос, 23.12.2016 - 19:54
Дякую, Наталю! Я до цього часу під впливом тієї поїздки... 16 love17 flo31 flo36 flo11
 
Ніна Незламна, 23.12.2016 - 17:54
12 12 12 Гарні сюрпризи!!!Тож для душі Вам гарно. І написали гарно!
Добре хай б*є ключем Ваше життя!
Як добре,що скільки до Вас поваги і скільки друзів є. В житті це багато значить. Успіхів Вам і наснаги! 22 19 22 flo26
 
геометрія відповів на коментар Ніна Незламна, 23.12.2016 - 18:42
Дякую,Ніно! Отож прочитала вашу чудову прозу, та й самій захотілося написать про рідні серцю і душі місцинки. 16 flo31 writer girl_witch give_rose
 

Нові твори