Кохання апріорі не існує -
в одне з’єднали різні відчуття,
лише інстинкт і пристрасть в нас вирує,
дві половинки мріють про злиття…
Слова самі придумали любовні -
і це всього лиш романтична гра,
ілюзія, як квіти на осонні,
допоки сонце не закриє тьма...
Розчарування лиш тоді можливе,
коли фантазія, а не реал,
малює образ, гарний і звабливий,
омріяний роками ідеал…
В солодкому дурмані від ілюзій
самотньо проживаємо роки,
втрачаємо своїх найближчих друзів,
і щастя, що на відстані руки…
Пані Олю, вибачте, але ви не про кохання написали, а про закоханнісь(страсть), а кохання -це як у апостола Павла - довготерпить, не чекає свого ...і далі по тексту, а можливо, я сьогодні стомлена і щось не так зрозуміла, то вибачте мені
Я маю час пояснити))) Це не мої роздуми, а крик молодої дівчини, яка розчарувалася у коханні. Я в поетичній формі передала її монолог...
Повірте мені, Анно, я розрізняю, що є що
Про різницю між закоханістю, коханням і любов'ю вже так багато написано і сказано...
Я знаю, що у читачів немає часу переглядати попередні відгуки, але нижче я вже все пояснила щодо змісту вірша, тільки іншими словами
Цікаво написано... хоча інколи все відбувається навпаки - уява не змогла дотягнути до реальності, бо не відала про таку висоту. Реальність і уявність рідко розмовляють вголос...
Я вже нижче написала, що, як правило, віртуальні ілюзії не справджуються, а ще дуже часто чоловіки співають солов'ями, щоб реально звабити романтичну персону. Є й інші варіанти, ситуації... Я писала вірш під враженням віртуального обману в Інтернеті - моя знайома розповіла свою історію...
Не можу погодитись! Кохання - це любов між чоловіком і жінкою (інколи вона буває нерозділеною). Так, часто кохання плутають з пристрастю і захопленням (так звана "закоханість") - саме вони і створюють ефект ілюзії...
Запрошую познайомитися з моєю поезією "Любов лиш може пристрасть погасити" http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638237
Віри, надії, любові Сергій
P.S. Дозволю собі нагадати Вам власні рядки:
Тебе впізнаю ніжним дотиком руки,
Відчую аромати незрівняні,
Не стануть на заваді прожиті роки,
Не згасне полум’я мого кохання!
Цей вірш і той, що Ви процитували - зовсім різні. Попередній писала людина, яка кохала , а другий це розповідь і думки не мої, а моєї молодої Музи, наші погляди і думки не завжди збігаються Тим більше, що попередній вірш про реальне кохання, а ось цей про ілюзію кохання в інтернеті
На жаль, в багатьох випадках так і є: люди маскують тваринні пристрасті за красивими словами, романтичними залицяннями і зустрічами... А коли "квітково-цукерковий" період залишається позаду, на перший план випливає невтішна реальність, яку найважче прийняти саме жінці, бо для більшості чоловіків вся ідилія стосунків зводиться саме до задоволення власних статевих потреб. Правдиво написано. Хоча в житті більшості з нас є чимало приємних і незабутніх моментів. Звісно, вони не можуть тривати вічно, але саме тим вони й цінні.
Я знову написала вірш під враженням від реальної історії... Раніше менше таких ілюзій було, бо люди знайомилися в реальності, і скоріше розуміли - хто є хто. Ця рожева ілюзія і гра в слова у розквіті, перш за все, в інтернеті. Ця словесна брехня стосується не тільки кохання а й інших аспектів. Екран все стерпить...
В солодкому дурмані від ілюзій
самотньо проживаємо роки,
втрачаємо своїх найближчих друзів,
і щастя, що на відстані руки…
Не можу ці не виділить слова,
Хоча ця істина для мене не нова.
Було так є і буде ще віки,
Що щастя в нас на відстані руки. Поділяю Ваші погляди.
Ні, це реальна картина сьогоднішнього дня життя моєї МУЗИ. Я навіть не знаю цей вірш Ахматової, тому що в юності я любила Єсеніна і Цвєтаєву...
АЛЕ, я раптом згадала, що в тебе є переклад, і ще раз перечитала той вірш, не можу стверджувати, схожа тема чи ні, але не Ахматова мене надихнула)))