Дуйте, дуйте шалені вітри,
Віднесіть всі тривоги, й печалі.
Я досягну своєї мети,
Розгадаю таємні скрижалі.
Я стояла на грані світів,
І готова була стрибнути,
Але голос у серці дзвенів,
Я змогла з краю прірви звернути.
Я не здамся ніколи в житті!
Я навчилась у небо дивитись,
Більше вже не боюсь висоти,
Знаю як це летіти й розбитись.
Я пішла проти світу, сама,
І назад не повернусь ніколи.
Я іду де моя весна,
Оживляє похмурі гори.
Дуйте, дуйте шалені вітри,
Я вдихнула свою свободу.
Я вже знаю куди іти,
Я знайшла вже свою нагороду.
Я навчилась любити світ,
Помічати красу навколо,
І на небі мов тисячі свіч,
Під чарівне місячне соло.
Моє щастя в простих речах,
І так хочеться, просто жити.
Я навчилась ховати страх,
І любити, життя любити.
Дуйте, дуйте шалені вітри,
Бо у серці моєму буря.
Я навчилась життя берегти,
Я навчилась читати сузір'я.
Я навчилась любити все,
Що колись не могла збагнути.
Нехай вітер печаль віднесе,
А я буду цей світ любити.
За красу садів на весні,
За калину у чистім полі.
За ранкову криштальну росу,
І свою незбагненну долю.
Бо так мало дано часу,
Щоб усю цю красу збагнути,
Я зустріла свою весну,
І навчилася просто жити....
НАДІЯ КИШЕНЯ 18.12.2016.
