Заколисана думка,
Спить в зимовій тиші,
І чека поцілунка,
Рушія для душі.
Все прикрито туманом,
Мов забуте кіно,
А холодна омана,
Скалить зуби в вікно.
Я не сплю, я чекаю,
Що завіса впаде,
І життя водограєм
Задзюрчить, зацвіте!
У житті нема спину,
Вдвох- стаємо одно,
Бо любов це перлина,
Богом дана давно!
І розквітнуть знов квіти-
Думо, вгору лети!
В теплих променях літа,
Буду я, будеш ти!
Дорогий Друже! Сердечно дякую і за "бравіссімо" і за оборону мови у спорі з нашим "літературознавцем"! Бувають люди, які люблять похвалитися знанням, хоч і не завжди його мають!
А звернення - "Ти мені Богом дана, доле моя", " Ти єдина мені Богом дана..." "Я люблю тільки тебе, Богом дану мені." - пісня. Та ціла купа прикладів. Це все із народу, а не з канцелярії... А в літературі - не злічити...
Моя рідна земля, Богом дана мені Україно,
скільки плакала ти, йшла до зір, навмання, крізь вогонь.
Та ніколи, ніхто не поставив тебе на коліна,
і терновим вінцем, не торкнувся ясних твоїх скронь.
А Ви не врахували, що є різні релігії і різні бачення світу. Є мусульмани, є іудеї, є буддисти... Хоч Бог один, а кожен бачить світ своїми очима. Це і є поезія. Так, що зі своїм статутом в чужий монастир не лізьте!
це не мій статут) і до чого тут різні релігії? мова ж про український синтаксис. порівняйте: "написано мною" та "написано моєю рукою". перше – абсурд, бо той, хто пише – не той, "ким пишуть": не орган і не знаряддя. такі безглузді звороти, де дійова особа виступає пасивним знаряддям, вигадали, безперечно, канцеляристи заради власного канцелярського стилю
Для того, щоб судити, треба писати самому...А це поезія і хороша!
І до чого тут Ваші приклади синтаксису? Мова ведеться про вислів "Богом дана давно! " Через те називаю релігії, що ви посилаєтесь на святе писання."в святому письмі таких виразів не знайдете." А поети можуть бути різних віросповідань.