Я молюся Богу Щоб була в них сила,
на щасливу долю: щоб війна скінчилась,
для онуків і дітей, і жили всі в мирі,
і для всіх простих людей. здорові й щасливі.
Щоб зникли бандити,
й люди могли жити,-
вільно в селах і містах,
у містечках й хуторах.
Сонце усміхалось, Щоб люди роботу
поля засівались, завжди добру мали,
врожаї зростали, і щоб їм зарплату
й жити легше стало. гідну видавали.
Щоб людей трудящих
влада розуміла,
а всіх непутящих
подолать зуміла.
Щоб наша держава Бо ж у нас усе своє,
могутньою стала, слава Богу, було й є:
і щоб з-за кордону і надра путящі,
подачок не ждала. і люди трудящі.
І земля родюча,
і ліси дрімучі,
степи неозорі,
сонце, місяць, зорі.
А щоб гідно жити, а щоб в грязь не впасти,
треба всім трудитись, треба ще й не красти,
у будь-яких справах, пити лише в свято,
не бути лукавим. і то небагато.
Старших - поважати,
молодших - любити,
про малечу - дбати,
добру їх навчати.
Щоб наша країна Щоб все для країни
розправила крила, влада теж робила,
треба щоб і влада всім наша країна
докладала сили. була б мати рідна!
Дякую, Любо! Я знаю, що краще писати коротко і ясно, та я ж живу одна, то коли пишу, то ніби з кимось розмовляю, ото й виходить багато; а шахматний порядок люблю використовувати, може через те, що я математик.
Дякую, Ганю! А мені дуже хотілося, щоб саме ви прочитали цей вірш, а то написани й він тижнів зо два, чи три, тому назад, а мені чогось здалося, що я його вже у КП викладала, довелося перелопатити майже всю свою сторінку і я справі знайшла вірш з такою ж назвою, але зовсім з іншим змістом. Зі мною такого раніше не бувало, на пам"ять я ніколи не
жалілася,і ще до цього часу багато пам"ятаю і з дитинства, і з молодості, і з зрілого віку... Ой, Ганю, вибачте, це вже я заговорилася.