*
Я запитую в себе, питаю у вас, у людей,
Я шукаю в книжках, роздивляюсь на кожній сторінці:
Де той рік, де той місяць, той проклятий тиждень і день,
Коли ми перестали пишатись, що ми – українці?
І що є в нас душа, повна власних чеснот і щедрот,
І що є у нас дума, яка ще від Байди нам в’ється.
І що ми в Україні також – український народ,
А не просто юрба, що у звітах населенням зветься.
І що хміль наш в піснях, не в барилах терпкого вина,
І що щедрість в серцях, а не лиш у крамничних вітринах,
І що є у нас мова, і що українська вона! –
Без якої наш край – територія, а не країна.
Я до тебе скажу, а ти ближньому це повтори:
«Говорімо усі, хоч ми добре навчились мовчати»!
Запитаймо у себе: відколи, з якої пори
Почали українці себе у собі забувати?!
Запитаймо й про те, як ми дружно дійшли до буття,
У якому свідомості нашій збагнути незмога:
Чом солодшим від меду нам дьоготь-полин забуття
Рідних слів і пісень, і джерел, і стежок від порога?!
Українці мої! Тож словʼяни ми з вами чи як?
Чи в «моголах» і вмерти судилось нам ще від Тараса?
Чи в могили прийдеться забрати нам той переляк,
Що змінив нашу гідність до рівня вторинної раси?
Українці мої, як гірчать мені власні слова,
Добре знаю, що й вам всі вони – не солодкі гостинці,
Але мушу сказати, бо серце мов свічка сплива,
Коли бачу, як щиро себе зневажають вкраїнці.
І тоді в мені ниє крамоли відламок тупий,
Мене думка ота непокоїть, як хижа облава:
Ради кого Шевченкові йти було в Орські степи,
Ради кого ховати свій біль за солдатську халяву?!.
То хіба ж не впаде, не закотиться наша зоря,
І хіба не зотліє на тлін українство між нами,
Коли навіть на згарищі долі й зорі Кобзаря
Ми і досі спокійно себе почуваєм хохлами?
Українці мої! Дай вам, Боже, і щастя і сил, –
Можна жити й хохлом – і не згіркне від того хлібина…
Тільки хто ж колись небо прихилить до ваших могил,
Як не зраджена вами, зневажена ваша Вкраїна?..
***
Віктор Баранов
(ПАМ"ЯТЬ СВІТЛА І МОЯ ПОВАГА ШАНОВНОМУ АВТОРУ...)
g-a-gen: 34 as-gen: 6 s-e-r-gen: 22 g-a-jap: 50 as-jap: 2 s-e-r-jap: 3 g-a-chin: 24 as-chin: 1 s-e-r-chin: 1 Спасибі, друже Кас’яне, що опублікували цей крик болю.А неодноразово чув цей вірш, але тепер, завдяки Вам, буде в обраному.Дуже талановита і патріотична людина, вічна йому пам’ять.Тільки от смерть його покрита туманом - якась раптова і загадкова.
g-a-gen: 34 as-gen: 6 s-e-r-gen: 22 g-a-jap: 50 as-jap: 2 s-e-r-jap: 3 g-a-chin: 24 as-chin: 1 s-e-r-chin: 1 Сильно, правдиво, справжній талант! Світла пам'ять автору... Такі вірші не вмирають. Довгого життя їм.... З повагою...
g-a-gen: 34 as-gen: 6 s-e-r-gen: 22 g-a-jap: 50 as-jap: 2 s-e-r-jap: 3 g-a-chin: 24 as-chin: 1 s-e-r-chin: 1 Я так зрозуміла, що автор цього вірша - Віктор Баранов?!
g-a-gen: 34 as-gen: 6 s-e-r-gen: 22 g-a-jap: 50 as-jap: 2 s-e-r-jap: 3 g-a-chin: 24 as-chin: 1 s-e-r-chin: 1 "Ради кого Шевченкові йти було в Орські степи,
Ради кого ховати свій біль за солдатську халяву?!"
Ну, скажімо, по перше ради себе. В його роки така служба (вольноопределяющимся) вважалася досить непоганим і популярним (особливо серед купецтва) засобом боротьби з алкоголізмом. Продовжувалася вона як правило 2-3 роки, але Шевченко прослужив значно більше. Може обізнанно лякався. Бо не пройшло і кількох років після його служби, як він зірвався і упився до смерті.
g-a-gen: 34 as-gen: 6 s-e-r-gen: 22 g-a-jap: 50 as-jap: 2 s-e-r-jap: 3 g-a-chin: 24 as-chin: 1 s-e-r-chin: 1 ти диви, знову манька папіроскіна тут! і все з тим же лайном! (чи то не манька, то монька підараскін? - може, краще підмитися мані, а потім на люди???
не смірдів би ти краще, не псував повітря, вбогий, га?
g-a-gen: 34 as-gen: 6 s-e-r-gen: 22 g-a-jap: 50 as-jap: 2 s-e-r-jap: 3 g-a-chin: 24 as-chin: 1 s-e-r-chin: 1 Ти диви який дикун! Культура і ерудиція з тебе так і пруть! Ну, не було в 19 столітті ЛТП для алкоголиків, отож і спровадили Тараса до служби вольнопером під нагляд фельдфебелів. Інший засіб лікування був в монастир монахом під нагляд настоятелів. Але друзі вибрали перше.
g-a-gen: 34 as-gen: 6 s-e-r-gen: 22 g-a-jap: 50 as-jap: 2 s-e-r-jap: 3 g-a-chin: 24 as-chin: 1 s-e-r-chin: 1 ти диви, яке лайно собаче! це про тебе було сказано ще дві з половиною тисячі років тому: собака зажди повернеться до соєї блювотини, аби полизати. ти хоч і тупуватий бик - та з породи смердів, із таких собак.
ну прийшов, куди тебе не звали, ну зригнув, та чого пертися знову лизати своє блювотиння, заводна сопілко? насмердів разок - зникни, вбогий. чи то з тебе пре недоношеність? недоробленість?
g-a-gen: 34 as-gen: 6 s-e-r-gen: 22 g-a-jap: 50 as-jap: 2 s-e-r-jap: 3 g-a-chin: 24 as-chin: 1 s-e-r-chin: 1 Українці мої! Дай вам, Боже, і щастя і сил, –
Можна жити й хохлом – і не згіркне від того хлібина…
Тільки хто ж колись небо прихилить до ваших могил,
Як не зраджена вами, зневажена вами Вкраїна?..
*** Сильний твір!!! Дякую Вам за нього.