Падаю…
Падаю… падаю… па-до-лист…
Падаю в очі твої густини металу.
Падаю просто в серце. Палає міст
від полонин
до найвищих вершин Непалу.
Десь
поміж ребрами крихти твого тепла
ще зберігатиму я на межі застуди.
Засіб від кашлю - вермут і конопля.
Власне, здорова
( а що ж так пече у грудях?!)
Чуєш
(підшкірно) ще осінь мою п'янку.
Майже клітинно вдихаєш її, іскристу.
Чи покохаєш паморозь цю терпку,
як у долонях
не лишиться більше листу?
Скоро відлетить останній листочок - і вуаля!
Міст Джомолунгма - Говерла, і з моста - в воду.
Засіб від кашлю - вермут і конопля.
Засіб від смерті - опіум для народу (релігія тобто)
Очі густини металу - це круто! Це про таких кажуть "У нього важкий погляд"?
гостя відповів на коментар Дантес, 05.12.2016 - 12:52
Міст Джомолунгма - Говерла, і з моста - в воду. (ось що круто!)Дякую!Дантесе
На грані відчуття подиху осені і відкритої душі, Наталі... Мабуть в цьому сила і слабкість поета, який є часткою Природі, а тому не може брехати... Бо поезія просто ллється з нього, як парне молоко, щойно надоене і пахне чистим дитинством...
Дякую, як завжди неповторно...
Заголовок? Як авторові подобається... зі своїх асоціацій...