UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Микола Миколайович: Мамаєва Слобода - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Вячеслав Рындин, 25.11.2016 - 13:29
кстати слово козак произошло от двух слов "коник" и "зрячий", т.е. всадник на коне при оружии в дозоре...примерно так... 
Микола Миколайович відповів на коментар Вячеслав Рындин, 25.11.2016 - 20:58
ачення слова «Козак»«Козак» - (множ. «Козаки») – не нашого, а тюркського походження, що означає сторож, вартовий, представник військового стану, воїн-найманець той, що йде попереду. В турецькій мові слово «козак» означає вільна, незалежна людина. Слово «козак» сприймається до синоніма «лицар», нежонаті, войовничі люди, саме вони називалися товариством або лицарством. Член самоврядних військових громад, які існували на теренах українського «Дикого поля» в кінці XVI ст., в районі течій Дону та Дніпра, на межі мусульманського і християнського світів. Головною діяльністю козаків був захист українських земель від татар, та охорона кордонів. Є і інші варінти походження слова «козак» - етимологічно його пов’язують із словом «косак» - той, який носить оселедець, косу. Також козаків називали ще бродниками тому, що постійно мандрували (бродили) в диких степах, зокрема у Запоріжжі. Цікаво, що для козаків і бродників мала велике значення погода в Запорожье через застосування темряви, вітру, бездоріжжі, дощу і хмар в обороні від ворогів, тобто вони вміли використовувати природні фактори дуже вдало. Існують такі теорії походження козаків : • Угодницька – група козаків сформувалася на основі московських і руських втікачів, здебільшого селян, які були змушені тікати від гніту поміщиків, осідаючи у малозаселених районах Дону і Дніпра. • Боярська – руські бояри Литви, Польщі, які не отримали статусу шляхтичів, будучи професійними військовими були змушені займатися війною, завойовуваням, розбоєм. Гіпотези : • Кочівницька – наші предки походили від кочових народів такі, як скіфи, хозари, сармати, половці, які мешкали в Північному Причорномор’ї у XI – XIIIст. • Бродницька – козаки є нащадками галицьких вигонців, берладників, бродників, які в Північному Причорномор’ї мешкали у XI – XIII ст. Під словом «козак» розуміють : • Прості люди, справжні патріоти, які люблять свою країну, і під час війни та завдань притримуються цілковитої тверезості. Вячеслав Рындин, 25.11.2016 - 11:52
мало об этом говорят, НОМамай, говоря современным языком, был бригадным генералом войска Русь- Орды (Великой Тартарии)...отсюда можно сделать вывод: с кем он воевал и на чьей стороне в 14 веке, когда козачеством и пахло... Микола Миколайович відповів на коментар Вячеслав Рындин, 25.11.2016 - 12:34
Оповіді про козака-бандуриста зустрічаються серед народних легенд, переказів та приказок. На картинах малювали в супроводі сакральної для українців символіки — кобзи, що є символом національних традицій та співучої душі народу; коня, що є символом війни, некерованого гніву та хоробрості; дуба котрий символізує могутність та генетичну чистоту роду. Часто на малюнках присутне зображення списа з прапором, козацького штофа і чарки. Це були речі, пов'язані з життям та смертю козака — спис ставили на місці поховання, штоф і чарку клали в могилу — вони нагадували про скороминущість життя та козацьку долю, в якій загроза смерті в бою була повсякденною реальністю.Картина «Козак Мамай» набула значного поширення в XVIIІ-XIX ст.. Жодному іншому творові давнього українського народного малярства не судилося прожити таке довге життя в стількох варіантах, повтореннях і копіях. Козак у думах і помислах українців уособлював народну силу духу, незламність волі в боротьбі з поневолювачами. Зображення козака на народних картинах в час, коли запорозького війська вже не існувало, сприймалося як своєрідний пам'ятник героїчному минулому українського народу. Малювали «Козака Мамая» на полотнах і на стінах хат, на дверях і віконницях, на кахлях і скринях. Дослідників завжди цікавило питання: чому картину, на якій зображено українського козака, названо чужомовним ім'ям Мамай. Відразу на думку спадає однойменний Золотоординський хан. Східним походженням пояснюють назву картини дослідники Д. Щербаківський, П. Білецький та С. Бушак. На думку Бушака слово «мамай» вживалося як синонім слів: «козак», «запорожець», «гайдамака», «розбишака», «волоцюга», «відчайдуха» й означало не ім'я козака, а характеризувало його заняття. Картини називали «Мамаями» переважно в усній традиції, а у підписах — текстах зустрічаються інші імена — Хома, Іван, Палій та інші. Назва «Козак Мамай» трапляється на картинах з «гайдамацькими сценами». Саме у XVIII ст. під впливом гайдамаччини картина композиційно Микола Миколайович відповів на коментар Вячеслав Рындин, 25.11.2016 - 12:34
А. Скальковський мав у руках архівні документи, за якими гайдамака Мамай існував насправді. Не виключено, що відгадка назви картин може міститься в листі П. Куліша до О. Бодянського від 16 липня 1848 року. Там, зокрема, говориться: «Ляхи зовут его [козака> в своих книжках Козаком Мамаем». У відомого українського етнографа і фольклориста Б. Грінченка є надзвичайно цікава для нас оповідь «Про Хмельницьких. Про Мамая», записана ним у селі Суботів Чигиринського повіту Київської губернії: «А се вже чи не після Хмельницького було, як приїхав у Суботово Мамай із запорожцями і ляхам багато шкоди наробив. Тут у лісі неподалечку є дуб невисокий да рясний, Мамаєм зветься. Кажуть, що буцімто Мамай на йому казан вішав, да як задзвонить, то його хлопці і біжать. А інші кажуть, що через те, що і Мамай був низький та дужий, як той дуб».
Микола Миколайович відповів на коментар Вячеслав Рындин, 25.11.2016 - 12:38
В історичних джерелах зафіксовано чимало реальних осіб, які могли б бути прототипами Мамая. Це, зокрема, син киятського темника Мамая, того самого, який у 1361–1380-ому роках захопив владу у Золотій Орді, потіснивши законних нащадків Чингісхана, Мансур-Кият Мамай. Після поразки батька у боротьбі за золотоординський престол він з понад десятитисячним воїнством половців, киятів, черкесів, ясів перейшов на службу до Великого князівства Литовського й осів в українських лісостеповій і степовій зонах. Деякі дослідники вважають, що саме воїнство Мансур-Кията Мамая, яке прийняло на наших землях православ’я (частина Мамаєвої орди, вочевидь, була християнською і до цього) і досить швидко змішалося з українським населенням, стало основою формування українського козацтва. Син же Мансура Олександр Мамай у 1399 році, під час битви на річці Ворскла, навіть нібито врятував життя самому великому князеві литовському Вітовту й отримав від нього за це титул князя Глинського [2>.Михайло Грушевський згадує Івана Мамаєвича – осавула Війська Запорозького, чий підпис є серед підписів козацьких ватажків під декларацією гетьмана Петра Сагайдачного до сейму Речі Посполитої 1618 року [3>. А ще Мамаєм називали козацького ватажка, який по смерті Богдана Хмельницького діяв поблизу Суботова. Мамаєм був і один з гайдамацьких ватажків у XVIII столітті. А поблизу Черкас місцеві українці довгий час, ще й у ХІХ столітті, вшановували старезного всохлого дуба, якого називали дубом розбишаки Мамая, котрий начебто сховав десь тут скарб тощо. Разом з тим «мамаями» називали взагалі відчайдушних козаків, ймовірно, характерників. Сказати про когось, що він «мамаює» – це те ж саме, що мандрує, не будучи до чогось прив’язаним. А вираз «піти на мамая» означав «відправитися на удачу». Колись «мамаями» також називали стародавні скіфські та половецькі кам’яні скульптури в українських степах. А ще на околицях Запорізької Січі протікала невелика річка Мамай-Сурка. Тож найімовірніше, що образ Мамая збірний . Вячеслав Рындин відповів на коментар Микола Миколайович, 25.11.2016 - 13:25
а как воспринимать вот эту информацию?https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B0%D0%BC%D0%B0%D0%B9 здесь историческая личность связанная с Иваном Грозным... Микола Миколайович відповів на коментар Вячеслав Рындин, 25.11.2016 - 20:54
леймо «злих татаровєй» повішене на русинів-українців та мешканців півдня України та півночі Кавказу. Читачеві варто нагадати що для українця означає образ козака Мамая. Як пише енциклопедія «Українська міфологія» (В. Войтович. Львів, Либідь, 2002, с.233), «Козак Мамай – легендарний герой-захисник. Дослідники вважають, що це половецько-татарське ім’я походить від ідолів на вершинах курганів, яких в давнину називали мамаями. Козак Мамай – своєрідне втілення українського характеру (і це з половецько-татарським ім’ям – пр.авт.), образ волелюбності, стійкості та невмирущості народу. Протягом століть, од нападників всяких одбиваючись, плекав він одвічну мрію: не воювати, не гарбати, не ярмити нікого, а в себе вдома риштувати, мурувати, будувати. Козак Мамай – мандрівний запорожець, вояка і гультяй, жартун і філософ, бандурист і співак, бабій і заразом чернець, простодушний і мудрий чаклун, безстрашний лукавець, що його і в ступі товкачем не влучиш, - справжній народний герой, котрого споконвіку знають між людьми на Вкраїні». Але, придивившись уважніше, ми знаходимо в цьому образі чимало дивного і таємничого, що ніяк не вписується в наші уявлення про звичайного козака. Адже Мамай на всіх картинах сидить у незвичній, як для українця, позі і ніби знаходиться в стані медитації. Його очі нібито розфокусовані і дивляться вдалечінь. Таке враження, що перед нами знаходиться тільки тіло, анатомічна оболонка, а Дух злетів до Вирію. Можливо, у такий спосіб Мамай живиться космічною енергією або завдяки медитації поєднується з божественною мудрістю. В руках у нього бандура чи домра, які ще більше посилюють враження, що перед нами поет і пісняр, філософ і мудрець, маг і чарівник. Його обличчя сповнене неземними спокоєм і добротою, натхненням і любов'ю. Щодо його імені, то ім’я Мамай, як пише у книжці Сергій Коваль (Сини Ра з берегів ДніпРа, Львів, Панорама, 2005, с.40) – «…є чоловічим віддзеркаленням мами, матері, берегині; воїн, батько роду, що має все для роду, народу потрібне. Микола Миколайович відповів на коментар Шостацька Людмила, 25.11.2016 - 10:43
 Дочка запросила на переспіви, а ч й не зхнав що під боком таке розкішшя 
|
|
|
||||||||||||||||||||||
Вірш чудовий!
