Що ти знаєш про нього, крім вигадки тлінної ночі,
Що безсоння нашіптує, скріплює мокрість подушки?
Ти ж не бачиш, як думка про тебе уперто лоскоче
Його душу, і серце в лещатах стискає все дужче.
Ти ж не чуєш, як кожного вечора нишком під вікна
Він до тебе крадеться, втрачає рахунок годинам,
Дочекавшись в будинку останнього згаслого світла,
Виє вовком на місячне сяйво, дереться по стінах.
Ти не знаєш нічого! Годинник показує осінь –
Врізнобіч опинилися стрілки і літо за кадром.
На підході зима, крижаніють сльозинки, та досі
У холодній постелі ти змішуєш згущені фарби.
А між вами маленький камінчик, не кинутий в шибку.
А між вами три кроки, не ступлені до підвіконня.
Навмання розміняли зігріту обіймами тишу
На хрипливе виття, на пронизливий шепіт безсоння.
Що я знаю про ньього? Нічого не знаю...
Хай ступає порогом, бо я ще чекаю...
Ні до чого карнизи - десь глибоко крик пропадає...
Він же... дивиться знизу й неспішно камінчик шукає...
Заворожена Вашою лірикою, та немає потрібних слів...
Ось так і має бути... Правильні рішення - по одному кроку назустріч один одному і вони вже на два кроки ближче. І так, доки палкі обійми не зігріють їх і довколишню тишу... Дякую щиро, Наташа, за сприйняття!
Олександр, це вже другий вірш, який вразив мене вашою проникливістю. Читаючи ваші вірші, складається враження, що ви, як потусторонній гість, буваєте в моєму житті спостерігачем, але зображуєте все в завуалірованому вигляді. Просто впевнена, що так подумали мабуть сотні жінок, які читали ваші вірші. Бажаю вам успіхів у вашій творчості, тому що початок дуже гарний і що саме головне - зацікавлює читача повертатися до вашої сторінки знову. Так що я до вас ще завітаю в майбутньому. Бажаю вам успіхів!
От дуже приємне мені Ваше сприйняття моїх віршів. Дякую Вам! Потойбічним гостем у житті інших не буваю, та коли про щось пишу, наче і справді "вдягаю чужі туфлі", щоб пройти і провідчувати ситуацію, подію, момент, так би мовити пережити її особисто, і викласти так як є!
Дякую за всі побажання, навзаєм! Буду радий Вас бачити знову!
Міркую, що краще знати! Адже знання - це сила (хоча в деяких випадках незнання - це благо). І коли знаєш - є більше поле для дій і маневрів, та прийняття важливого, а може й доленосного рішення Дякую щиро!
Мушу сказати, що навряд чи ій відомо про нього бодай щось із цього списку
Вірш бере за живе! І не лише тому, що і він багато чого не знає про неї...
Просто дякую тобі!!!