Їду у Станіславів –
Села вже без принад.
Стогнуть листочки ржаві.
Шкіриться листопад.
Голі стоять дерева.
Простір чорнять гілки.
Смуток – пащека лева
Ріже іклом думки.
Паша – облізла лиска –
В оці – нудьга і стид.
Гордість лиш у берізки -
В біле малює вид.
Хмари – живі перини,
В небі ведуть парад.
Гори, мов балерини,
Стали до танцю в ряд.
Вечір повзе, мов кобра.
Небо кидає лот:
- Буде, все буде добре,
Пишеться генам код.
12.11.16
Диво дивне – білий сніг,
Все покрив, що тільки міг.
Шлях забілив, дах і сад,.
Сквер і вулиця без вад –
Біле все! Та це пусте!
Він мете собі, мете,
Світ мережить, наче ас.
В плані нині – майстер-клас.
Друг у нього – морозець,
Теж до праці молодець,
Виклався за день на всю –
В став насипав холодцю,
Позаштопував калюжі.
Руки в нього - спритні, дужі.
Що листопад? Драла дав.
Гордо грудень владу взяв.
13.11.16
