Мирні жителі Багдада ждуть, коли надійде вечір.
І коли на небосхилі зійде срібний ятаган.
Мирні жителі Багдада голову вбирають в плечі,
І чекаючи предтечу, перечитують Коран.
Небезпека завжди поруч, знають жителі Багдада:
І якщо ти на дорозі опинився сам-один,
І якщо в твоєму домі потопталися солдати,
І коли тривожний спокій розтинає вибух мін.
І на заклик муедзина прийдуть жителі Багдада,
І молитву за Саддама пошепки хтось вознесе.
І хтось радо посміхнеться, а хтось тихо скрикне – зрада,
І нічний пустельний холод вкриє зморшками лице…