Як без тебе, скажи,
В цьому часі прожити холодному?..
В паралельних світах
Замерзаю і сумно мовчу...
Ти пророцтвам не вір!
Ти не вір їм, благаю я, жодному!
Бо тенета свої
Я порву та, як птах, прилечу!..
Обійму я тебе
Найніжнішими в світі обіймами,
Бо спущуся з зірок,
Що колись ти мені дарував,
І забудеш тоді,
Як тужив ти самотніми зимами,
Бо розтане стіна,
Що мовчанням своїм будував...
Я не знаю коли,
Але вірю, що все ще відбудеться!
Хоч не часто в житті,
Та збуваються іноді сни...
Дочекайся мене!
І самотність тужлива забудеться.
Не розмінюй любов,
Бо кохання не має ціни!
дякую
