Безлюдна пустка. Вітер завива,
Обурення в душі моїй здіймає.
Де люди, що творитимуть дива?
Чому навколо жодного немає?
Титани, що спроможні на плечах
Тримати всесвіт, де усі поділись?..
Де мрійники із полум'ям в очах?
Чи в цьому часі ви не народились?
Де справжні Люди?! Зникли геть усі.
Втекли від страху, заздрощів і болю,
В ранковій розчинилися росі,
Пішли собі шукати кращу долю.
Будинки-склепи, ніби із жахіть,
В холодне небо витріщили очі.
Даремно зберігаючи ту мить,
Коли були притулком серед ночі.
Порожні оболонки навкруги -
Всередині яких горіли зорі.
Де ті, кому боротись до снаги
За цілий Світ і в радості і в горі?
Шалений вітер віє звідусіль,
Усе навколо полонила пустка.
Як прапор недокладених зусиль
На гі́ллі майорить самотня хустка.
