Ти така людина, якою маєш бути
без всіляких масок, облич що на папері.
Розкинулися радісні й давно забуті руки,
які тебе з'їдають й кидають в темні двері.
Та світло у душі, в очах, жадають доброти
можливості безмежні, цей світ не є важким.
Лишається лиш крила тобі в собі знайти,
щоб зникла порожнеча, а світ щоб став живим.
* * * * * *
Світ розламується на двоє
ти обираєш куди попрямувати.
В тумані пориву ти стаєш совою,
щоб знайти міст і дві землі з'єднати.
* * * * * *
Коли поволі минають буденні дні,
коли мимоволі орли пролітають
ти опускаєш завіси старі
і поринаєш туди, де тебе не шукають.
* * * * * *
