(з циклу "Тости")
Тост№1 «Прощальный» (Під гарбузівку)
Перехватило дых,
и прохрипим печально
два дурака седых
(что правда!)
тост печальный.
А там вон впереди
ведь как-то, где-то, что-то!..
Но за́ серцем зудит –
конец! Безповоротно!
И в пам'ять о годах,
что табуном промчались
ещё один шедевр
мы сделаем, прощаясь.
(Юрген Пті)
-----------------------------
Не наша в тім вина,
що молодість минає…
Хай наша сивина
нам зморшки осяває!
Наповним свій обоз
не золотом – думками!
Хай мудрість – не склероз –
прийде до нас з роками!
Щоб досвідом своїм
змогли ми скористатись!
Щоб смуток у наш дім
ніяк не зміг дістатись!
(В.О.)
09.10.2016
Не згодний я, що це переклад! Це гідна, оптимістична відповідь мудрої людини!
Віктор Ох відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, шановний Сергій Анатольевич! Ви, як завжди, правий! Ми започаткували з моїм київським товаришем такий жанр - СМС-переписка. Він мені віршик, а я йому - коли в розвиток теми, а коли щось дотичне. Дещо (без нецензурщини) я навіть виставив в окремому розділі на своїй сторінці. Цикл "Тости" писалися нами за одним столом з чарками в руці.
Віктор Ох відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, пані Світлано! Після нашої творчої зустрічі в Ірпіні, я поїхав до старинного свого товариша Юри і погостював в нього один день. Це не переклад, це наша дружня бесіда.