Шпильку гостру встромляйте сміливо,
Як ножем, у гарячеє серце,
Друге життя подарує паромщик,
Пробігши водами Стікса.
Помираючи – помирайте,
Привида в собі на реальність зміняйте.
Та в судомах останніх
Пам’ять свою не забудьте підправить
Під світу пориви благії.
Й опаде із повік юно-ніжних
Тихим стогоном, не дитячим,
В забуття полетить, як у Лету,
Моя дівчинка милая Лєна.
Харон вже чекає,
Весла в воду спускає, річка човен гойдає,
За монеткою діло не стане…
Та помираючи – помирайте,
Привидами лиш не зостаньтесь…
15.10.2016
(авторський пер. з рос. Л.Дадукевич)
оригінал:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691940
а про ПОРОМ попитаю, бо саму це слово мучило, спеціально дивилась - пАром 
Бажаю успіхів! 
ну їх, з тими шпильками - згодна !! 
