Ось воно, небо – торкніться рукою й почуйте:
Янголів хори снують споконвічний сакрал,
Скарбом, ціннішим усякої супервалюти
Пісня злітає – надії і віри сестра.
Та, що ламає усі застороги і грати,
Казку дарує схололій у буднях душі,
І зупиняє наразі усі циферблати
Вміло і владно – хоч скаргу на неї пиши!
Голосу Вашому, що на карати вагою
Серце нестримно скандує удячне «Віват!»
Він у бою – нездоланний і пристрасний воїн,
В сонячну днину – порадник, натхненник і брат.
Врешті, віднині і Вам він також не належить –
В Божого дару немає приватних імен.
Та, безперечно, не згаснуть неспокою вежі,
Хто благодать цю, немов одкровення прийме!
Дякую, з першим стопроцентно згоден - натяжка на риму, по другому зауваженню можна подискутувати.Дійсно, рухаються стрілки на циферблаті, але вони настільки неспіврозмірні з циферблатом,що образ циферблата можна сприймати, як образ всього годинника.