Ти – річечкою звешся,
Бо маєш береги,
Як стрічка між них в’єшся,
Сповняєшся снаги.
Блищать від сонця хвильки,
Як усмішка моя,
Що де-не-де навшпиньки
Стають, як я, як я.
Теплом зігріта в пору
Чистісінька вода,
Їй дати можу фору
Лиш я, лиш я, лиш я.
І доки буде бігти
Потічок в берегах,
То сумніву ні крихти,
Радітимуть в лугах.
Метелик – гарній квітці,
А нічці – солов’ї,
Болоту по привичці,
Звичайно – журавлі.
Щоб не спіткало лихо,
Пороги обминай,
Біжи струмочку тихо,
По світу пропливай.
А допливеш до моря,
Не забувай землі.
Чи в радості, чи в горі –
Потрібний ти рідні.
І в мене є, нарешті,
Два рідні береги.
В них душі розпростерті
Дарунком дорогим.
Один – це мила мама,
А другий – то татусь.
Між рідними боками,
Пливти маленька вчусь.
а, є в словнику! якби ж російської мови не існувало, то й нічого б. просто зверніть увагу: "річці" та "квітці" можна римувати, бо вимовляються "ріцці" та "квіцці"
