УРИВКИ З ПОЕМИ: "ВЕРБЛЮЖКА -- ПЕРЛИНА УКРАЇНИ" (продовження)
3. СЕЛО, ОБПАЛЕНЕ ВІЙНОЮ
Та мирну працю трудівників села
Перервала з германцями війна.
Пішли на фронт сини селянські,
Дорослі й юні новобранці.
У серпні фашисти в село увірвались,
Селян грабували, над ними знущались.
Від зорі до зорі працювать заставляли,
Непосильними податками їх обкладали.
Режим окупанти суворий встановили,
Лікарню і школи, і клуби закрили,
МТС і колгоспи усі зруйнували,
На каторжні роботи людей відправляли.
Поліцаї, жандарми, фашистська управа
Відважних селян моїх не злякала.
Порядкам фашистським вони не скорились,
Боротися з ними вони вже навчились.
Тортури і смерть не лякали селян,
Був опір нещадний фашистським катам.
Зривали роботи, листівки писали,
А ще й партизанам вони помагали.
Були односельці мої й на фронтах,
Громили фашистів у жорстоких боях.
Важкі, небезпечні дороги війни
Долали відважні мої земляки.
Так жаль, що пройшовши дороги важкі,
Не всі повернулись додому живі.
Семен Задніпряний, Іван Нестеренко,
Григорій Хорольський, Семен Вдовиченко...
І дуже багато ще славнихь селян,-
Живуть в наших справах і наших серцях.
Мій тато в бою десь жорстокім поліг,
Ще й бомба упала на наший поріг.
Лишилась живою сім"я випадково:
Без одягу, їжі, в сараї чужому.
Від фашистів село моє двічі звільняли,
Селяни солдатам своїм помагали.
Важкі були дуже, жорстокі бої,
Долали солдати й селяни мої.
Снаряди і бомби ще рвались в селі,
Та все ж закінчились невільницькі дні.
Взялись за роботу селяни мої:
Діди і бабусі, жінки і малі...
Листів, повідомлень із фронту чекали,
Надіялись, вірили і працювали.
Із фронту ішли і листи, й похоронки,
І капали сльози на наші долоньки.
І плакали з нами наші бабусі,
Чорніли від горя жінки і матусі.
І з фронту листи колективно читали,
Їх прямо у поле тоді доставляли.
Від зорі до зорі працювали селяни,
У ярма корівок своїх запрягали,
Колгоспні поля обробляли, орали,
Ще й з дому зерно, що було,забирали.
Несли його в поле, вручну засівали.
Нового врожаю усі дуже ждали.
Жнива почалися. Невтомні селяни
І жатками, й косами врожаї збирали.
На фронт і державі зерно відправляли,
І часто голодними спати лягали.
Великі податки, грошові й натуральні,
І позики, позики лячні державні.
Усе це лягло на плечі селян,
І холод, і голод, солома й бур"ян,-
Топили ним печі, пісне щось варили,
І прали, і ткали, і кроїли, й шили... (далі буде)
Невтомні селяни
І жатками, й косами врожаї збирали.
На фронт і державі зерно відправляли,
І часто голодними спати лягали.
Великі податки, грошові й натуральні,
І позики, позики лячні державні.
Усе це лягло на плечі селян,
І холод, і голод, солома й бур"ян,-
Топили ним печі, пісне щось варили,
І прали, і ткали, і кроїли, й шили... Валю, спасибі Вам за Ваш невтомний розум, за правду, за любов до рідної землі.
Верблюжка село є таке Ви не знали
Там люди трудящі вес вік працювали.
Про них свої твори гарненько так пише
Колишній учитель в душі поетеса.
Пам"ять про себе й односельців залише.
