людина –
у стіні непроникній – вікно…
прозоре-скляне обоюдно,
та зашторене-зафіранчене,
закрите щільно,
щоб не було вид-но…
необхідно
так задумано –
розділити
потойбічні світи:
відносно вікна – потойбічні взаємно
…та
коли з глибини кімнати
є кому зірки проз вікно спозирати,
то і зірки –
у глибину кімнати
приловчаться
як заглядати
проникнути
вікно між світами – ти:
не забувай про закон
розфіранченої чистоти...
…радіють зірки
сві́тельцю за́тишному у вікні-
людині
і думають:
ми – світлом спільні,
світлом поєднані,
Світлом Єди-ні
23.10.2016
Яночко, дякую і я Вам, важливо знати нам, що маємо собі однодумців - хай хоч у "віртуалі", власне - у "невидимому, але існуючому світі" - так же?.. прошу кавою посмакувати спільно
певно, колись, на самих початках шляхів людини, коли справді і зорі світили тільки приязню і любов"ю, коли й людина не знала бруду і штор-фіранок на душі своїй - певно, тоді й народилися ці слова-вірші.
яка ж давня, вічна і пам"ятуща душа ваша, пані Валю!
ми – світлом спільні,
світлом поєднані,
Світлом Єди-ні візьму на освітлення )) (це слово краще, ні озброєння). Мені Ваша поезія нагадує афірмації, особливо - висновок
афірмації.. пані Окрилена, Ви відкриваєте мені - мене: певно саме це і є завдання, яке я тільки здалеку відчуваю - в тому, либонь, і мета моїх намагань... дуже Вам вдячна - за увагу і сприйняття