Кожному тінь і плече тягарів,
Що не бажає, не просить нічого…
Випий свій біль, все без жодного слова,
Сонце хай сяє, а хмара йде геть…
Нам далечінь не зробилась близькою,
Все це ілюзія вправного майстра,
Гарна підробка, що зблизька лякає,
Що не тримає й краплини життя…
Сили нести ці лахміття обурень,
Ріки солоні, що линуть з очей…
Це не стежини, – залізнії мури,
Подрані рани маленьких плечей…
Сонцю не треба постійно світити,
Воно хороше навіть вночі,
Серцю не можна не відпочити,
Воно зупиниться перш ніж піти…
Назустріч іншому, іншому вітру,
Що віє солодко, солодко так…
Інколи сонце воліє заснути,
Щоб поблукати в інших світах…
22.10.2016
