Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: геометрія: З ІСТОРІЇ МОЄЇ РОДИНИ : ЗНАЙОМСТВО І ОДРУЖЕННЯ (проза) - ВІРШ


геометрія: З  ІСТОРІЇ МОЄЇ РОДИНИ : ЗНАЙОМСТВО І ОДРУЖЕННЯ            (проза) - ВІРШ
UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого Клубу | Спілкування | Літературні премії | Конкурси Клубу Поезії | Контакти | Оголошення |  ДО ВУС синоніми |  Основи поетики | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >



Зараз на сайті - 25

Пошук


Перевірка розміру




З ІСТОРІЇ МОЄЇ РОДИНИ : ЗНАЙОМСТВО І ОДРУЖЕННЯ (проза)

Моя мама народилася у селі Вершинокам"янка, звідти родом її тато,( мій дідусь), а її мама, (моя бабуся Настя), була верблюжанка. Маминого батька незаконно розкуркулили і вислали десь на поселення, де він і помер. Сім"я залишилася у селі без засобів існування. В роки голодомору із 9-и дітей вижили лише двоє: найстарша - Поля, в майбутньому моя мама, та найменша - Варя, моя тьотя. Брати моєї бабусі Насті допомогли сім"ї переїхати до села Верблюжки. На той час, наймолодша бабусина сестра Варя, що мешкала в смт.Петрове, народила другу дитину і дуже заслабла. Оскільки її чоловік був партійною номенклатурою, то сім"я голоду не зазнала. То Варя і домовилася з Настею, що Поля поживе у них, допоки жінка одужає. Після голодних поневірянь Полі у тітки жилося добре. Вона залюбки доглядала дітей,та хвору, готувала різні наїдки, поралася по господарству, На неї зразу ж накинув оком сусідський синок, сім"я якого теж не бідувала. Дівчина, хоч і мала 20 років, та до дівування не вдавалася, і весь час намагалася уникнути залицяльника. Настя працювала в колгоспі, а Варя вже була школяркою. Влітку Настю призначили куховарити для механізаторів. Варю вона брала з собою на роботу. Настя дуже лагідно відносилась до всіх механізаторів, але особливо припав їй до душі молодий тракторист Гриша,який часто допомагав їй на кухні: то дров нарубає, то води принесе, то важкі казани переставить. А коли Настя дізналася, що він сирота,(його батьки померли в голодомор), її симпатії до парубка ще більше зросли. Юнак спочатку жив зі старшими сестрами, але вони повиходили заміж, і доля їх занесла до Кривого Рогу. Варю, яка крутилася на кухні, Гриша жартома називав нареченою. Розсудива, не по роках дівчинка, резонно відповідала йому, що наречена - не вона,а її сестра Поля, яка скоро повернеться з Петрового. "От її і називай нареченою, а я ще мала",- казала вона. В невдовзі Поля повернулася, так як її тьотя Варя виздоровіла. Мала Варя дуже зраділа поверненню сестри: "От і добре, що ти повернулася! І мені добре, і мамі, і твоєму нареченому!","Якому ще нареченому?"-здивувалася Поля. "Як, якому? Гриші! Він такий гарний і добрий, як і ти. І мама його дуже любить!" "Оце так! Виходить, мене без мене посватали?!" Настя розсміялася і розповіла Полі про свого помічника. Полю призначили телятницею на ферму, трохи пізніше, вона стала дояркою. Якось Гриша, підвозячи до ферми фураж, прихопив з собою і Варю, звісно, з дозволу Насті. Під"їхали, а коли хлопець згрузив фураж, Варя схопила його за руку і повела до телятника, примовляючи: "Не опирайся, зараз я тебе з деким познайомлю!" Зайшовши до телятника, Гриша побачив гарну дівччину, а Варя вигукнула: "Полю! Зустрічай нареченого!" Так мала познайомила моїх майбутніх батьків. Молоді люди сподобалися одне одному. Почалася дружба, яка переросла в кохання. Одного разу Гриша запропонував Полі одружитись. "А то,- каже,- було одне курча і те повісилося!" На здивоване Полине: "Як?" Пояснив, що квочка вивела лише одне курча, інші яйця, які він їй підсипав, захолонули, бо ж за нею не було кому турбуватися. Отож,він залишив курча в хаті, а квочку повернув до курей. Йдучи на роботу, він насипав йому пшона і наливав у мисочку води. Одного разу він не помітив, як ногою задів мисочку з водою, і вона пролилася. Курча, коли захотіло пити, залізло на відро з водою, а дужка відра впала і придавила бідолаху. Так мої батьки одружилися. Поля перейшла жити до Гриші. Знайомі жінки лякали її сусідами, розповідаючи,що Гришині сусіди дуже сварливі. Між бабою Параскою і Гришиною мамою, Палажкою, частенько виникали сварки. То котрійсь із них здалося, що в її городі погреблися сусідські кури, то на межі, біля криниці забагато нахлюпано води, то хтось позбирав груші, чи яблука з сусідського саду, то ще щось. Лаялися до хрипоти в горлі, доходило навіть до задирання спідниць... Та баба Параска зустріла молодят із хлібом-сіллю. Хоча Поля не була верблюжанкою, та по приїзді в Верблюжку, сприйняла мальовничу природу і щирих людей села, як і своїх вершинокам"янців. Вона намагалася, по-можливості допомагати сусідам, і вони завжди жили в злагоді. А коли після війни, наша сім"я залишилася без крову над головою, сусіди не покинули нас в біді: прихистили у своїм сараї, і допомагали чим могли. (далі буде)

ID: 694503
Рубрика: Проза
дата надходження: 15.10.2016 14:27:24
© дата внесення змiн: 17.03.2018 08:52:12
автор: геометрія

Мені подобається 6 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



Попередній твір    Наступний твір
 Перейти на сторінку автора
 Редагувати  Видалити    Роздрукувати


 

В Обране додали:
Прочитаний усіма відвідувачами (271)
В тому числі авторами сайту (7) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додати коментар можна тільки після реєстрації
Зареєструватися може будь-який відвідувач сайта.




КОМЕНТАРІ

12 Гарна, душевна родповідь, Валю! 16 23
 
геометрія відповів на коментар Валентина Ланевич, 07.11.2016 - 20:23
Дякую, Валю! Все це я знаю з розповідей мами і бабусі.Мені було цікаво дізнаватися про їх життя і я постійно у них допитавалася, а тепер допоки живу намагаюся описати... 16 fright love17 43 flo36 flo11
 
Надія Башинська, 15.10.2016 - 20:30
12 16 16 Як добре, що Ви, Валентино,про це знаєте і можете розповісти! І гарно у Вас виходить!!! 23 42 43 23
 
геометрія відповів на коментар Надія Башинська, 16.10.2016 - 15:38
Дякую, Надійко! Я й сама багато пам"ятаю, і розповіді своїх бабусі, тьоті і мами теж... 16 wink fright give_rose give_rose
 
Ніна Незламна, 15.10.2016 - 17:29
12 12 12 16 Розповідь про життя,це чиясь одна доля.Тяжкі були часи,але життя йшло своєю ,як кажуть чередою.Цікаво!Буду далі чекати Вашу розповідь із задоволенням. 22 19 22 give_rose give_rose give_rose
 
геометрія відповів на коментар Ніна Незламна, 16.10.2016 - 15:36
Дякую, Ніно! Як виллєш наболіле на папір, то ото вже й новий твір... wink fright 23 give_rose
 
Наташа Марос, 15.10.2016 - 17:17
12 16 12 16 12 ...тепер чекаємо продовження!!! wink
Гарно у Вас виходить, Валентино Григорівно!!! 22 22 give_rose give_rose give_rose 31 31 31
 
геометрія відповів на коментар Наташа Марос, 16.10.2016 - 15:35
Дякую, Наталю! Постараюся виставить продовження... 16 wink fright 22 19 give_rose
 
Цікаво.У кожного своя історія.Життя багатогранне. give_rose
 
геометрія відповів на коментар Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський, 16.10.2016 - 15:33
Дякую, Ніло! Так воно і є: кожне життя - це історія, а життя ж прожити, не поле перейти... 16 smile fright 22 19 give_rose
 

Нові твори