Та ніч навіжена мене тортувала вві сні,
бо що то за ночі, де чтиво прозоре - тьмяніє?
ВогнИще і пси прескажені наснились мені,
та кат - височенний, на голову вищий покрівель…
І тіні од нього - з дівочих тілес, чарівні,-
то жертв були обриси, руни, малюнки, повтори…
Я теж на кострі, і палає вже плахта в огні.
А кат посміхається - красень він, а не потвора.
Вогонь запалав, а мені замовляють пісні,
і серце моє - як вуглинка, та все ще тремтіло.
Кат з тіла рвонув моє серце…вві сні…
і хижо всміхався, на стражде взираючи тіло.
Крізь лахи цей сором страждань споглядала юрба...
...аж раптом - промінчик прилЕтів в лице з підвіконня...
….клубочок котило до ніг ще дурне кошеня…
Не хочу тих снів …
...буду краще в прозорім безсонні…
...напевно підсвідомість видає істинну сутність яка в коханні прагне ролі слабкої жертви і солодкого мучителя для її втілення)) Вірш дуже сподобався
(не впевнена, та мені здається що "кострище" і "кострі" це російські слова, треба б багаття, вогнище, ватра - якийсь укр.відповідник;
мені не зрозуміле слово "тортувала" )
Тема і її втілення у вас - класні
...Ну , якщо чесно - то тут я під виглядом сну змалювала дійсність)))
Вогнище - точно! змінюю, дякую!"тортувала" - від слова тортури...Я люблю придумувати слова...Згодна, що схоже на слово "торт" ))) Подумаю...Але я надто лінива повертатись до віршів, і в той же час - прагну деякої досконалості, тому з такою радістю сприймаю всі зауваження))
Я люблю свої сни. Завжди розумію, що й до чого. Страшних снів не треба лякатися - треба їх читати Та й не страшний твій сон - він про сокровенне
Вірш беру собі
Це не сон, Єля. Це була образа.Таким чином - написавши вірша - я здолала її )
Єля...Я використовую КП як майстерню. Мені тут затишно. Майже ніхто мене не знає. І тому я собі дозволяю хуліганити) Мені приємно, що ти мене розумієш...Але прошу - критичніше ставитись до моїх експериментів )))Бо я страшенно переживаю, що ти мене перехвалюєшшш))
Нормо, для мене цей сайт також - майстерня, та й ставлення моє до поезії таке: відчуваю, що справжня, або не відчуваю, як би майстерно вона не була написана. Читаю тебе і відчуваю - справжня, від душі, енергетична. Так і пишу. А щодо змісту - я все пропускаю через себе, тому, можливо, на виході є якесь викривлення задуму автора, бо я вже змішала його з власним сприйняттям Це вже від мене не залежить
Читаю тебе з задоволенням. Чесно
Дякую. І знай - що критика для мене - теж цілющий напій. Похвала - віршетворящий, це так )) Прагну не збитися з вірного шляху..Дякую долі, що ідемо поряд ))